т. 11 - Драматичні твори - Винниченко В. К.

Квасник. А! Сам Чиркун молодой. Сейчас, милый человек, сейчас. Вот только угощу красавицу. Кваску?

Тетяна (підходячи з Мотрею). Атож.

Квасник. С нашим любезным удовольствием. Квасок, как шампанское вино. По стаканчику прикажете? А кавалеры-то не хотят? Держи... Вот так... Пей на здоровьячко. Держи милая. (Дуже голосно.) Квас, квас, квас! Эх, подходи и другого подводи. (До дівчини.) Извольте-с...

Чиркун (підходить). Не видав Семьона?

Квасник. Это какого? Чайку-то?

Чиркун. Да.

Квасник. Как же, видал... Видал утречком на базаре. (До Тимошки, що підійшов з Хріном.) Прикажете стаканчик? Квасок одно любопытство! Освежение удивительное. Ни в сказке сказать, ни пером описать.

Тимошка. Ану, налийте нам. Копійка за два?

Квасник. Одна копеечка. Одна маленькая копеечка, а такое удовольствие большое. Держика-сь, молодчик. Вот так... Видал, видал Семена-то. Как же. Веселий такой, радостный... Держи ка дядюшка, нальем полней. Лей, не жалей... Женится, слышь, Семен то. Работи шукает. «Хорошее дело» - говорю. Полно валандаться-то. Все смеется... Эх, подходи, да подходи! Квас московский, пьет граф ростовский, сам лежить на боку, курит трубку табаку!.. Подходи, подходи!

Тимошка. А казав з ким жениться?

Квасник. Как, милый?

Тимошка. Жениться з ким, казав Семен?

Квасник. С кем? Вот так штука-то! Сам женится, милый друг, сам, без помощников... Ха-ха-ха! Вот, так, брат, удружил...

Чиркун. На кім жениться, спрашує.

Квасник. На ком? А, так ты так и спрашивай, брат. Не говорил, нет, ничего не говорил. Ну, да не на свинье, видно, женится, больно радостен был. Даже кваском угостил его за радость его. Вот работа только не подворачивается ему. Беда. Эх, квас, квас, квас, землячки...

Тетяна (що вже давно простягала копійку). Та нате вже...

Квасник. Мерси, красавица. (До Тимошки.) И с вас?

Тимошка. Копійку здачі.

Квасник. Можна. Всегда можна. Тебе копейку и мне копейку. Вот и поживем. Вот вам и копеечка. Квас, квас! (Збирається йти.)

Чиркун. Как повидіш Семьона, скажи, шо я жду його,- дєло єсть. Безпременно.

Квасник. Скажу. Скажу... Как увижу, скажу... Эх, подходи, землячки, пожалуйте... Охладиться не желаєте? (Іде направо.) О! Вот и сам Семен тебе! Мое почтеньице!

Справа виходить з Ганею Семен.

Семен рослий, дужий, гарний; в опорках і з піджаком на опашки.

Семен. А, Сілантій! Как діла?

Квасник. Торгуем. Ничего, торгуем. Досвиданьица! (Іде вправо.)

Семен. До свідання.

Нахиляється до Гані й щось питає. Та, нахиливши голову, киває і проходить вперед до д. Самійла.

Семен помалу йде і підходить близько до Тимошки і Хріна, які стоять коло гурту. Сильно зачіпає плечем Тимошку і пхає.

Тимошка. Ану! Дороги нема чи що?

Семен (озирається й ніби тільки тепер замітивши). А це, кажись, мой знакомий. Здоров! (Простягає руку.) Ну, шо ж ти, й поздоровкаться не хочеш? Здоров, говорю! (Нахмурюється.)

Тимошка (нерішуче даючи свою руку). Здоров то здоров, тільки нащо... Ой!.. Та пусти... Ану к чорту, пусти, кажу. (Згинається, від болі корчиться.) Семене, пусти...

Семен. Здоров, здоров...

Тимошка. Семене!!.

Семен. Може, обняться хочеш? Га? Говори сукин син!

Тимошка. Семене, голубчику!...

Семен. А знаєш, за шо? Знаєш?

Тимошка. Знаю, пусти...

Семен. Ну гляди... Твоє щастя, шо я добрий тепер. Слиш? Смотри, шоб не прийшлось ще раз здоровкаться... Пшов! (Одштовхує і йде до Гані.)

Тимошка щось бурмоче і тре руку.

Семен (забачивши Чиркуна). А! Вася! Як живеш? Чого вчора не був?

Чиркун (хмуро). Нічого. Поговорить нада.

Теклюся, побачивши Ганю, знов починає плакати.

Ганя (нахиляючись до неї). Що тобі, Теклюню, що, моя рибонько? Болить?

Теклюся. Ні-і...

Ганя. А що ж? Їстоньки хочеш?

Теклюся. Ї-їсти...

Д. Самійло. Ая, будеш їсти... В могилі будемо всі вже їсти.

Семен (поглянувши в бік Гані до Чиркуна). Я січас, підожди трошки... (Швидко підходить до Гані.) Шо вона? Плаче? Чого плачеш, Теклюню? Га?

Д. Самійло. З радости плаче, з радости... Дурна дитина...

Ганя. Ай, тату!.. (До Семена.) Їсти хоче...

Семен. Ех!... Ну, підождіть... Січас, Теклюню, будеш їсти. (Біжить до Чиркуна.) Вася! Не знайдьоться гривеничка у тебе?

Чиркун мовчки лізе у кишеню.

Семен. Дай, голубчик. Дітьонок, понімаєш, больний, нічого не їсть, прямо біда... Ти той... нічого, Вася, я тібє всьо об’ясню... Тут, понімаєш, діла. От спасіба... Я січас... (Біжить до Самійла.) От, дядюшка Самойло, нате вам оцей гривеничок, катайте купіть Теклюні булочок. Їй-богу! Сам би побіг, да з товаришем нада поговорить.

Д. Самійло. Хе-хе-хе... І достане ж... Ая. Куплю, куплю... Булочок? Ну, а що ж? Чому би нам не їсти булочок? Скажіть, диво яке...

Ганя. Там у кацапа, татуню. Там коло дороги.

Д. Самійло. Ая, ая... Коло самої дороги. То я вже знаю. Аби гроші, то чоловік уже знає... (Іде вліво.)

Ганя. Цить, Теклюню, татко палянички принесуть. Палянички... Зараз, зараз. (До Семена.) А як він сі злякав!

Семен. Нехай ще раз попробує, так я його ще не так злякаю... Ну, нада пойти поговорить... Шо он там хоче? Я січас. (Іде до Чиркуна, весело.) Ну, братуха?

Чиркун