Листи - Федькович Юрій

Аби і ви здорові, годні легіні!

Де що мав - усе відослав до Відня, а відтіля, як мені писано, усе відослали до п. П[арти]цького. От що! Я тепер нічо а нічо не пишу, бо не маю коли, отже і не знаю, чи буду мати коли по Тарасові поменник написати. Перевід пісні Ігоревої уже давно готовий, да ще не коригований; скоро буде готовий, то можу го вам прислати. Німецькі мої поезії не могли би ви узяти на свою руч у друк?

Фотографію дістав, спасибі! А мої фотографії не позволяю деінде відбивати, хіба тут, у мене! Напишіть се і п. П[арти]цькому. Жмурків най зо мнов ніхто не грає, бо я і сліпий виджу. А знов напишіть п. П[арти]цькому, най до мене і словечка ніколи не пише, бо єго листи неотворені відошлю му назад. Най він ся держить Перебендів 86 і т. д. Да шкода про се і говорити.

До «Правди» не пишу і не буду писати, бо про таку правду ще ся й лишить! Що воно є, тота ваша «Правда»? Як жид каже: epes dus, epes jenes, epes gur nicht. 87 Та коби хоть верх на ній красний, а то і тото ніт. А коли у гуцулів така вже урода, аби ув одно вередувати, то ще вам скажу, що «Кармелюка» так писав Марко Вовчок, як я ось! 88 Марко Вовчок - «Кармелюка»!.. А скажіть «Правді», аби трохи на свій верх кортала; за що пси діда друть? Бо шанталавий ходить, от що! Коли вже живіт порожній, то най хоть на животі буде гарно.

Чому ви пишетеся «Остап», а не «Остафій» - по-руськи? Але що мені до того!

Я тогід написав поменник по смерті Тараса, да не знаю, де він дівся! Поспитайте у Львові, а коли видрете го львів’янам з лаб, то можете го на рік 1868 друкувати.

Що діє п. Слюсарчук? 89 Поклоніться, аби здоров був!

Федькович

6 травня 1868 р., Сторонець-Путилів

Пане мій любий!

Будьте добрі не гніватися на мене за то, що на милий ваш лист да аж тепер вам відповідь даю. Не було коли, вірте мені. Бо мене, пане, обібрало наше село за війта, а другі дві селі - за завідцю. Отже, нема коли і їсти сісти, не то що.

До вашого задуманого діла благослови боже! 90 Я знаю, що під вашою полою діло гарно піде,- не так, як досі йшло. Але що мені з того, коли мої руки зав’язані? І лист оден відписати не маю коли, не ще вірші віршувати!

Спасибіг львівській громаді да віденським паничикам - бо мені не треба було сільської служби прийматися, коби мене були так дуже не уразили! Тепер запізно, запізно, пане мій годний,- а руська муза най собі сі три роки по львівських та віденських паничах витає, а не у гуцульського сина. Бог мені, бог єї!

«Добуша» я зачав - і серед третього акту, на космацькім празнику, покинув. Най собі три роки храмує здоров. Моя фрашка переведена, 91 та ніколи відписувати,- так як і перевід «Слова о полку Ігоря». Якби не то, то рад би-м ся сими речами вам прислужити, так як би-м рад до вашого діла з вами у сембрію стати. Запізно!

А аби ви на мене не мали причини нарікати, то вам ще скажу, що я оногди, отримавши ваш лист, нашого пана начальника просив, аби мене від служби слободив. Дарма! Він рад, що мене у службу дістав, от що. Така моя доля!

Ще вам одну річ сповістую. Сего літа був у мене у гостині оден станіславський латинчик, Слюсарчук звався. З ним був і оден львівський правник, чи хто, але я забув, як він звався. Сему я дав мій руський «Буквар», да не знаю, що з ним ся стало. Я ж би-м вас просив той «Буквар» вислідити і до себе взяти, бо у ваших руках не загине.

Пану Кулішеві подякуйте від мене за єго добре слово. 92 А вам посилаю з великим поклоном мою фотографію недавню. А єсли би хто з вашої громади собі бажав мою фотографію мати, то нехай напише, а я служитиму, бо тепер пробуває у нашому селі оден фотограф. Тузин білетових портретів коштує у него 5 левів, а більші формати - по 5-20 левів штука.

Єсли би не огнівалися, то би-м вас просив і о вашу фотографію, также о другий том вашого славного словаря, 93 але напишіть, що коштуватиме.

А на мене не забувайте, добродію мій годний. Хоть я на три роки з великого і поважного збору галицьких писателів мажуся,- три роки не вік, а за все - воля того, що світ єго. Нарешті, коли знаєте який спосіб мене від сільської служби увольнити, то порадьте мені,- я вас за все вірно послухаю. Може би, покликала мене шкільна комісія до Львова? - але «ex officio». 94

Клониться вам великим поклоном

Федькович

6/5

Поклін за поклін усім!

Червень 1868 р., Сторонець-Путилів

Любчику мій любий!

«Слово о полку...» давно вже готове, лиш що не кориговане і не переписане. Скоро би мені час позволив, то го докінчу і вам пришлю, лиш дайте вістку, де мете пробувати.

Що ви ся на мені ошукали - не дивуйте: така уже руська доля. І я на не однім ошукався, да що буду робити?

Не гнівайтесь, що так припізнив ваші книжки, але мені їх треба було. Да ще і тепер би мені їх треба, але обійдуся вже.

Не знаєте, чи мій «Буквар» приймила комісія шкільна?

Ще вас красно прошу