Українське письменство - Микола Зеров

19

Котляревський дуже любить цей ритмічний хід. У першій частині, на 660 рядків він користається ним 16 раз; у другій, на 750 — 23 рази; у третій, на 1410 — 68 раз.

(обратно) 20

Цікаво порівняти вірш Котляревського з віршем Осипова. Для Осипова так само і в тій же мірі характерні і злучники в середині рядка («Но в баньке чтоб замерзлы кости / Распарить добрым чередом», «Как овцы в тесном де загоне. / Квасная гуща как на дне») і пірихії в 2 та 3 стопі чотиристопового ямбу («Красавицами площадными, / Любовницами заводными»; «Причалилися не спросяся», «Простительно и подивиться», «Приклеивая, прибивая», «Поморщился и почесался» і т. п.). Навіть одно і те саме розміщення слів в додаткових реченнях; в Осипова: «На палубе гребцы рассевшись», у Котляревського: «Послухавши Еней Охріма». Може, звідси, з Осипова та російської версифікації XVIII в., через Котляревського, походить і шевченківське: «Розбивши вітер чорні хмари, / ліг біля моря одпочить», і нема підстави вважати цей зворот особливістю народної синтакси, як це робили Куліш та Грінченко.

(обратно) 21

«Казак-стихотворец», як назвав його Шаховськой, «анекдотическая опера-водевиль», написаний в 1812 році і тоді ж уперше виставлений на сцені. Його сюжетна канва і ситуації у великій мірі використані в «Наталці» Котляревського. Героїня «Казака» Маруся, дочка вдови Добренчихи, любить Климовського, «хорошего стихотворца, храброго воина», але, скоряючись матері, дає згоду вийти за козацького тисяцького (?) пана Прудиуса. З Прудиусом заодно працює і Грицько, «повітовий писар», Макогоненко «Наталки». Прудиус впевняє Марусю, що її милий загинув на війні (дія пристосована до 1709 р.), а коли Климовський тут же повертається з-під Полтави, обидва приятелі намагаються довести, що Климовський злочинно розтратив царські гроші, які мали піти на відшкодування мирного населення. Але князь, що береться за розслідування справи, і його чесний денщик Демин виводять злодіїв на чисте, а Марусю з'єднують з Климовським.

Українська мова Шаховського справді жахлива, хоча російські автори, вводячи українські фрази для місцевого колориту, і тепер пишуть не краще.

От приклади. Маруся співає:

— Коли на войни вин ляже, Куля серденько пробьеть, Умиравши, вирно, скаже: Милая за мной умреть.

П р у д и у с. А вот же ни; умир то вин умир, и того не сказав.

М а р у с я (почти падая). Вин умир!

П р у д и у с. А що же ти, змілуйся, не валися. Сядь же тут на приизбок.

Ще кращий дует Прудиус-Грицько:

— Гей, гей, Грицко!                    — Що там за крик? — Гей, гей, Грицко!                    — А, пане! — вмиг! — Довго ждать мни не годится, Треба зараз здись явиться. Ну же скорій! Ну же скорій! Поскорій!            — Тотчас иду!                     — Гей, торопись!            — Тотчас иду! — Зараз явись! — Вздить жупан я тороплюся, И як раз к тебе явлюся.. Вот я и здись, вот я и здись, я и здись! (обратно) 22

Порівн. з цими формулами Єфремова характеристику ранніх укр. письменників XIX в. в Айзенштока. Нашої книги розділ І.

(обратно) 23

Порівн. «Лист до батька Петлюри», видання Рев. Військ. Ради 12-ї армії 1920 р. Петлюрівські військові відділи в цій листівці так таки й названо — «троянцями»:

Позбирай своїх троянців, Гайдамаків, стрільців-ланців Та тікай в Галичину Або краще на луну. (обратно) 24

Порівн. у Котляревського в характеристиці Енея: