бурю морем ехать склизко… (Ч. II, п. V, 7). (обратно) 11
Порівн.:
А ветры между тем подули В затылок сильно кораблям… (Ч. II, п. IV, 7). (обратно) 12
Порівн.:
Как едки трои не посутчишь, Так на тошне заживотит; На всем нытье ты зажелудчишь И на ворчале забрюшит… (Ч. IV, п. VII, 1—3). (обратно) 13
Порівн.:
…Высокой небольшой пригорок Уставлен был в три полосы Красавицами площадными, Любовницами заводными И подмастерьями мужей С толпами щеголей нахальных И кучей девок театральных, И общих даровых детей. (Ч. III, п. VI, 33). (обратно) 14
Так, напр., в III частині, де описується відплиття Енеєвої флоти од берегів Сицилії, Осипов зазначає коротко:
На палубе гребцы, рассевшись И будто белены объевшись, Кричали песни, кто что знал.
Котляревський тим не задовольняється і додає цілу строфу, точно й докладно зазначаючи «репертуар» троянців:
Про Сагайдачного співали, Либонь, співали і про Січ; Як в пікінери набирали, Як мандрував козак всю ніч. Полтавську славили шведчину… і т. п.
«В Осипова тільки натяк, — пише з цього приводу Житецький, — у Котляревського — цілий малюнок, повний спогадів про минуле, які й по сей час лунають в народних піснях» («Енеїда» Котляревського в зв'язку з літ. XVIII в., укр. перекл., с. 100).
(обратно) 15
У Котляревського — 6 частин і 7500 ямбічних рядків супроти 12 пісень і 10 тисяч гекзаметрів Верґілія.
(обратно) 16
В Осипова часами виявляється.
(обратно) 17
Порівн. у Н. М. В. (Минського): «Главный недостаток „Энеиды“ — это отсутствие цельности в замысле и исполнении: народная поэма была написана с целью позабавиться на счет народа! Цельность поэмы страдает и от того, что последние песни, когда отношение Котляревского к народу стало изменяться, написаны в другом тоне, нежели первые». — Новь. — 1885. — № 4. — С. 708.
(обратно) 18
Про всі ці терміни див. у Якубського «Наука віршування». — Київ, 1922, особливо с. 34, 47.
