Українське письменство - Микола Зеров
Тут Лесевич має на увазі Куліша і його гіперболічну оцінку Гребінчиних байок: «Коли рівняти їх і до сусідської словесності, то навряд чи є в їй кращі байки од Гребінчиних, а тільки що московські дзвони голосніші од наших». В збірникові «Хата», 1860.
(обратно) 36Бойко В. Життя та літературна творчість Квітки-Основ’яненка. — С. XLI—XLII.
(обратно) 37Дорошкевич О. Укр. література, с. 134.
(обратно) 38Учен. зап. Моск. унив., ч. VI. — 1834, ноябрь. — Кн. 5. — С. 312. До речі, — Бодянський вважає, що Квітка більший хист виявляє в оповіданнях «веселих, насмішкуватих, комічних».
(обратно) 39Маю на увазі петербурзький гурток «любителей малороссийского слова», до якого входили Й. Каменецький та Парпура, редактор і видавець перших трьох частин «Енеїди» 1798 р. Див. статтю А. І. Лященка. Литературные портфели. — Петрогр., 1923. — С. 40—41.
(обратно) 40Напр., С. М. Кочубей, на кошт якого зроблене авторське видання «Енеїди» 1809 р.
(обратно) 41Характерне свідоцтво про українських читачів російських журналів див.: Вести. Европы. — 1807. — Ч. 9. — С. 39. Містячи «Оду» штаб-лікаря Кошиць-Квітницького, українською мовою писану, редактор журналу прохав вибачення «у некоторых читателей», що забирає в них п’ять сторінок, бажаючи догодити малоросіянам. «Издателю известно, что многие жители Малороссии охотно читают „Вестник Европы“».
(обратно) 42Куліш П. — Основа. — 1862. — II. — С. 19.
(обратно) 43«Мне было досадно, что все летают под небесами, изобретают страсти, созидают характеры, почему бы не обратиться направо, налево и не писать, что попадается на глаза?» — Лист Квітки до Плетньова з дня 8 лютого 1839 р.
(обратно) 44Небіжчик причетний був почасти й до літературної роботи. Наприклад, в книжці «Світла» (жовтень 1911—1912) була його стаття про торішні київські курси.
(обратно) 45Летописи Хм[ельницкая], Льв[овская], Черниг[овская] и Летоп[ись] об основ[ании] Густынского монастыря (Ор. Левицкий, опыт [исследования о Летописи Самовидца. — К., 1878]. — С. 2.
(обратно) 46Левицкий О. Там само. — С. 27—34.
(обратно) 47«Аще би сія два союзніє мужи: Попович, глоголю, и Сомко даліє прожили, то могли би старого Хмельницкого ділем слідствовати» (с. 183—184). Тут і далі М. К. Зеров посилається на вид.: «Дійствія презільной и от начала поляков крвавшой небывалой брани Богдана Хмельницкого, гетмана запорожского с поляки […] трудом Григорія Грабянки собранная и самобитних старожилов свідетельстви утвержденная. Року 1710». — Издана временною комиссиею для разбора древних актов. — К., 1854. — Упор.
(обратно) 48Такая же хар[актеристика] — стр. 177.
(обратно) 49А. Л. Опущенная в печати страница из летописи Грабянки. — К. ст. — 1894, XI. — С. 298.
(обратно) 50181, 198 стр.
(обратно) 51В отрицательном отношении к Брюховецкому Грабянка идет дальше Самовидца. Говоря о смерти гетмана, Самовидец замечает только, что он был «тиранско» убит (Самовидец). Грабянка добавляет, что к концу гетманства Брюховецким все возмущались (стр. 197), а