Українська література » Інше » Давній порядок і Революція - Алексіс де Токвіль

Давній порядок і Революція - Алексіс де Токвіль

Читаємо онлайн Давній порядок і Революція - Алексіс де Токвіль
привілеїв, чим він майже ладен був поступитися, що він сам приносив у жертву. Взагалі перед нами розкривається дух, що надихав тоді цілий стан щодо політичної свободи. Цікава й сумна картина!

Особисті права. Шляхетство передусім вимагає, щоб була видана ясно висловлена декларація про права, які належать усім людям, і щоб ця декларація потвердила їхню свободу й забезпечила їхню особисту безпеку.



Свобода особистості. Шляхтичі бажають скасування прикріплення земель там, де воно ще існує, й пошуків способів до припинення торгів неграми та їхнього рабства; кожен має користуватися свободою пересування й поселення там, де він хоче, в межах або за межами королівства, не піддаючись ризикові свавільного арешту; надуживання, пов'язані з поліційними розпорядженнями, повинні бути усунуті, й поліційна влада надалі мусить перебувати в руках суддів, навіть у разі обурення; нікого не можна заарештувати й судити інакше, як своїми природними суддями, внаслідок чого державні в'язниці та інші місця незаконного затримання мають бути зачинені. Дехто вимагає зруйнувати Бастилію: шляхетство Парижа особливо наполягає на цьому пункті.



Всілякі таємні чи запечатані накази про арешт слід заборонити.— Якщо державна небезпека робить необхідним затримання громадянина без посереднього його передання до суду в звичайному порядку, слід ужити заходів до відвернення надуживань або через повідомлення про затримання державній раді, або якимсь іншим чином.



Шляхетство бажає розпуску всіх особливих комісій, усіх спеціальних або виняткових судів, усіх привілеїв commifimus, наказів про відстрочку тощо; найсуворіші покарання повинні спостигати того, хто віддасть або виконає свавільний наказ; при звичайному судочинстві, єдиному, яке слід зберегти, мають вживатися заходи, потрібні для забезпечення особистої свободи, особливо в усьому тому, що стосується злочинця; судочинство має відбуватися безкоштовно, й непотрібні юрисдикції слід усунути. «Урядовці існують для народу, а не народ для урядовців»,— зазначається в одному зошиті-наказі. Ставиться навіть вимога, аби в кожній окрузі запровадили раду та інститут безкоштовних захисників для бідних; щоб слідство провадилося гласно й щоб сторонам, які позиваються, надали право боронитися самим; щоб у кримінальних процесах звинувачуваний мав при собі захисника й щоб упродовж усієї судової процедури в суді перебувала певна кількість громадян того самого стану, до якого належить звинувачуваний, зобов'язаних виголошувати вирок і питання про злочин або вчинок підсудного; з цього приводу робиться посилання на англійську конституцію. Покарання мають бути співмірними із злочинами й рівними для всіх; смертна кара повинна застосовуватися рідше, всі види тілесних покарань, катувань тощо слід скасувати; нарешті, долю в'язнів і, особливо, підслідних осіб треба поліпшити. На думку зошитів-наказів, слід винайти способи до того, аби примусити поважати особисту свободу під час набору війська сухопутного й морського. Варто дозволити заміну обов'язкової особистої військової служби грошовим податком, розпочинати жеребкування не інакше, як за присутності депутації від трьох об'єднаних станів, нарешті, примирити обов'язки дисципліни та військової підлеглості з правами громадянина та вільної людини. Завдання ударів шаблею плиском слід заборонити.



Свобода та недоторканість власності. Власність має бути недоторканою, і порушення цієї недоторканості може відбутися лише за потреби у вигляді громадської користі. В таких випадках уряд повинен відшкодовувати збитки за підвищеною оцінкою й негайно. Конфіскацію слід скасувати.



Свобода торгівлі, праці та промисловості. Свобода промисловості та торгівлі має гарантуватися. Відповідно до цього належить скасувати цехи та інші привілеї, даровані певним компаніям; митні лінії слід перенести до кордонів.



Свобода релігії. Католицька релігія має бути єдиною панівною релігією у Франції; але кожному слід надати свободу сумління, і некатоликів треба поновити в їхньому громадянському стані та в правах власності.



Свобода друку, непорушність поштових таємниць. Свобода друку має бути забезпечена, й обмеження цієї свободи, що можуть застосуватися в громадському інтересі, слід заздалегідь визначити законом. Нагляду церковній цензурі повинні підлягати тільки книжки, що тлумачать догмати; в інших випадках достатньо вжити необхідних заходів для отримання інформації про авторів та видавців. Деякі з зошитів-наказів вимагають, аби порушення в справі друку підлягали винятковому суду присяжних.



Зошити особливо й одностайно наполягають на потребі непорушно поважати таємниці, довірені пошті, в такий спосіб, щоб листи не могли правити за документ або за засіб для звинувачення. Розпечатання листів називається прямо наймерзеннішим шпигунством, оскільки воно таїть у собі порушення громадської довіри.



Освіта, виховання. Шляхетські зошити-накази обмежуються вимогою діяльного заступництва вихованню, яке слід поширити по містах і селах і влаштовувати на засадах, що відповідали б гаданому призначенню дітей; цим останнім особливо треба давати національне виховання, що полягає у вселянні громадянських обов'язків та громадянських прав. Зошити навіть висловлюють бажання, аби для дітей склали особливий катехізис, у якому виклали б, відповідно для їхнього розуміння, основні риси державного ладу. Втім, зошити не вказують засобів до полегшення та поширення освіти, обмежуючись вимогою запровадити виховні установи для дітей убогих шляхтичів.



Турботи про становище народу. Багато зошитів наполягають на тому, щоб народові вділялося більше уваги. Деякі повстають проти надуживань поліційної влади, яка, звичайно, свавільно й без правильного суду замикає у в'язницях, гамівних будинках тощо силу-силенну ремісників та корисних громадян, часто-густо за дрібні вчинки або навіть за простими підозрами, що є порушенням природної свободи. Всі зошити вимагають остаточного скасування панщини. Велика частина судових округ бажає, аби дозволили викуповувати повинності та шляхове мито. Багато вимагають, аби збирання деяких феодальних податків зробили менш важким і щоб скасували податок на придбання шляхетських земель не шляхтичами. Уряд зацікавлений, зазначається в одному зошиті, в полегшенні процесу купівлі й продажу землі. Саме ця підстава наводиться для скасування враз усіх власницьких поборів і для запуску в продаж не відчужуваних фільварків. Чимало зошитів вимагають, щоб право голубника зробили менш шкідливим для хліборобства. Що ж до установ, покликаних охороняти королівську дичину, відомих під назвою мисливських королівських округ, зошити вимагають безпосереднього скасування цих останніх, як таких, що зазіхають на право власності. Вони ж висловлюють побажання, щоб замість чинних податків було встановлено обсяги поборів, менш обтяжливих для народу.



Шляхтичі вимагають, аби держава потурбувалася про поширення достатку та добробуту в селах, про влаштування прядилень та ткацьких майстерень для виробництва сирового полотна в селах з метою дати роботу сільським жителям протягом глухої пори року; жадають запровадження в кожній окрузі громадських зернових комор під наглядом місцевої адміністрації для запобігання голодові та стримування ціни на продукти харчування на певному рівні; заходів до вдосконалення сільського господарства й поліпшення становища сіл; розширення громадських робіт і, особливо, вжиття заходів до осушення боліт та попередження повеней тощо; нарешті, розподілу по всіх провінціях сум для заохочення торгівлі й хліборобства.



Зошити бажали

Відгуки про книгу Давній порядок і Революція - Алексіс де Токвіль (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: