Метаморфози - Публій Овідій Назон
65 Кров'ю того юнака не натішишся, більше зневаги
66 Гідний ти, ніж похвали!» Ще й не змовкнув, а вже на Персея,
67 Зблиснувши вістрям, помчала стріла, тятивою підбита.
68 Той відхиливсь, і застрягла вона в його вільній одежі.
69 Тут і звернув проти нього, прославлений вбивством Медузи,
70 Меч свій Акрісія внук і встромив йому в груди; Лікаб же,
71 Смертну стрічаючи мить, уже в ніч западаючі темну
72 Очі на милого Атіса звів, прихилився до нього,
73 Радий, що з другом своїм він ітиме й у світ попідземний.
74 Раптом сієнець Форбант, Метіона син, і лівієць
75 Амфімедонт, пориваючись в бій, послизнулись в калюжі
76 Теплої крові, що так і лилась по долівці, і впали
77 Навзнак обоє. Хотіли піднятись, та меч не дозволив:
78 Амфімедонтові — в бік, Форбантові — в горло встромився.
79 На Акторіда ж, Еріта, що саме в ту мить за двосічний
80 Довгий вхопився топір, Персей не з мечем своїм вийшов:
81 Миттю обіруч піднявши кратер, що на ньому висока
82 Скрізь виступала різьба, велетенську посудину мідну,
83 Й кинув у мужа того. Він же, кров пурпурову зригнувши,
84 Падає й б'ється, спускаючи дух, головою об землю.
85 Вже й Полідаймон поліг, що походив од Семіраміди,
86 Житель Сперхея Лікет; Абарід, що родивсь на Кавказі,
87 Кліт, Флегіат, а за ними — й Гелік буйноволосий,—
88 Знищує всіх, ще й тіла накопичені топче ногою.
89 Так і не зваживсь Фіней проти ворога вийти віч-на-віч:
90 Кинув списом здаля, але схибив, потрапивши в Іда,
91 Хоч безоружним той був, уникаючи битви намарно.
92 Грізним поглядом Ід безсердечного зміряв Фінея.
93 «Раз ти втягнув мене в бій, так поглянь, кого проти себе
94 Ти повернув, і за рану нанесену раною сплачуй!»
95 Списом, що вихопив з тіла свого, мав метнути в Фінея,
96 Й раптом ослабнув, поник, пролившися рештками крові.
97 Далі й Одіт, що в краю тому був після владаря першим,
98 Впав під Клімена мечем. Гіпсей порішив Протенора,
99 Ну а Гіпсея — Аінкід. Серед них був похилий вже віком
100 Ематіон, шанувальник богів, чоловік правдолюбний.
101 Через літа вже не міг воювать, тож юрмі роз'ярілій
102 Кидає гнівні слова, проклинаючи зброю злочинну.
103 Поки вівтар обнімає руками тремтливими старець,
104 Хромід мечем йому голову зрізав, і та покотилась
105 По вівтареві; півмертвий язик невиразні прокляття
106 Пролепетав ще, й життя закінчив між вогнями той старець.
107 Два близнюки, Бротеад і Аммон, що в змаганні кулачнім
108 Непереможні — коли б то кулак міг мечам дорівняти! —
109 Смерть од Фінея руки прийняли; з ними й Ампік, Церери
110 Жрець, що довкіл голови білосніжну пов'язує стьожку.
111 Й ти, Лампетіде, замовк, не в такому, а мирному ділі
112 Мав прислужитись: єднаючи голос із гомоном ліри,
113 Піснею свято й гостину покликаний був прославляти.
114 Поки він мирно стояв оддалік із дзвінким своїм плектром,
115 Петтал глумливо: «Стігійським богам доспівай свою пісню!» —
116 Мовив і скроню пробив йому ратищем гостроконечним.
117 Пальцями той, коли падав, конаючи, струн ще торкнувся,
118 І випадково співзвуччям сумним одізвалася ліра.
119 Грізний Лікорм того вбивства, однак, не лишив без покари:
120 Вирвавши засув із правих дверей, наче довбнею, махом
121 Череп йому розтрощив, а той, заливаючись кров'ю,
122 Мертвий на землю упав, як жертовний бичок під обухом.
123 Далі кініфський Пелат намагався й собі відірвати
124 Засув од лівих дверей, та пробив йому вістрям правицю
125 Мармарідянин Коріт, пришпиливши її до одвірка.
126 Абат ще спис йому в бік устромив, але той не звалився,
127 Тільки повис на руці, до дверей прицвяхований міцно.
128 Вже ось поляг Меланей, що вступивсь за Персея, а далі —
129 Впав і Доріл, що поля під собою мав насамонійські,
130 Славний землею Доріл, ніхто ж бо не міг з ним рівнятись
131 Обширом нив, ніхто не збирав стільки пахощів цінних.
132 Навскіс кинутий спис наніс йому рану смертельну:
133 Вістрям заглибивсь у пах. А той, хто метнув ним, бактрієць
134 Галкіоней, лиш побачив, як ранений дух випускає,
135 Й водить очима, повітря хапаючи, — «Ось під тобою,—
136 Каже, — й земля твоя вся!» — і знекровлене тіло покинув.
137 Тут його месник, Абанта нащадок, зустрів ще гарячим
138 Вістрям, добутим із рани; крізь ніздрі пробившись, залізо
139 Шиєю вийшло, й так і поліг він, просилений списом.
140 Поки Персеєві Доля сприяє, сини однієї
141 Матері — Клітій і Кланій — од ран неоднакових гинуть:
142 Клітію ясен важкий, що з могутньої вирвавсь долоні,
143 Стегна розсік, а Кланію вістрям між зуби ввігнався.
144 Впав Келадон, що із Мендеса, впав палестинської неньки
145 Син яснозорий Астрей, в кого батько був невідомий.
146 І Етіон, який знавсь на майбутнім, та, видно, тим разом
147 Птах віщуна підманув. І Тоакт, владаря зброєносець,
148 Гепнувсь об землю, й Агірт, осоромлений батька убивством.
149 Юрмами все ж на ослаблого тиснуть, усі — одного лиш
150 Хочуть зі світу звести, звідусіль піднялись одностайно,
151 Змовившись проти добра, проти честі й заслуги
