…В пору пробы и меры пережил с ними сам он не раз дни отсутствия веры.
У Франка читаємо: «Щоб ви знали, що з Богом на прю виступать непорадно». Дятлов перекладає: «Чтоб вы знали, что с Богом в борьбу вступать очень опасно». У Франка Мойсей говорить до ізраїльського народу: «Але ні, не самого себе у тобі я кохаю, — все найкраще, найвище, що знав, я у тебе вкладаю». Дятлов перекладає надзвичайно мляво і прозаїчно: «Впрочем, нет, не себя самого я в тебе уважаю, — все прекрасное, доброе все я в тебя ведь влагаю». Перекладчик не зважає і на те навіть, що в нього герої Франка говорять термінами новішої психіатрії. Слова Мойсея, до самого себе звернені:
Що, як ти сорок літ оцих був шалом божеським хворий? —
він переказує так:
Что, как ты сорок лет этих был богоманией болен?
Невдатним треба визнати переклад д. Дятлова і з боку версифікації. Як відомо, «Мойсей» написаний коротенькими строфами в 4 рядки; із них 1-й і 3-й творять собою тристопові анапести , 2-й i 4-й двостопові гіперметричні ; розмір для епічних творів трохи незвичайний, а проте не невдячний, бо дозволяє досягнути досить великої енергії вислову і для цього треба тільки знати техніку анапесту. Але перекладчик її не знає, і тому: 1) допускає в так званому тезисі стопи без всякого розбору слова, що мають на собі повний наголос, а іноді ще й логічний натиск («предпочли всему бремя похода», «вскричат камни немые», «обратится сам ныне», «заглядал всем им в души, читал» і т. п.), 2) пропускає наголоси там, де вони повинні бути по розміру («я и неблагодарность приму», «то незримое, что издавна»), 3) затримує ритм незначними і безбарвними словами, вроді: «уже», «все», «еще», «ведь», яких уживає без внутрішньої необхідності:
О, я очень давно уж знаком…
або:
Вот средь лучших людей Авирон уж краснеет с досады; что-то средним там шепчет Датан, демон злой их громады.
4) Збільшує без потреби кількість стіп в парних рядках, даючи замість двох три анапести:
а я каждый и вздох твой учел, и биение сердца в ознобе (3 стопи),
