Українське письменство - Микола Зеров
Збірник 2-й, видання 2. Київ, 1918. Стор. 32. Ц. 65 коп.
Невеличка збірка д. П. А. Ковальчука містить в собі коло півтора десятка поезій, здебільшого це — повторення давно відомих і набридлих усім мотивів, старі й позбивані кліше: «обездолений край», «глум, сором та кайдани», «серце розбитеє, серце отрутеє», «журба безкрая» і т. п. Ідейні обрії автора вузькі. Форма слаба, невиразна, подекуди трапляються наслідування Олесеві (вірш «Моїй матері»), подекуди Чупринці («Вальс»). Поза цими двома поетами автор, здається, не бачить ні інтересних тем, ні нових поетичних прийомів. Наївність фрази у нього вражаюча; описові речі скидаються на ті сугубо-елементарні поезійки, що містять по школярських журналах гімназистики II—III класу —
а в синім небі, синім, як море, блимають, сяють, яснії зорі, —
а од любовної його лірики одгонить незвичайною вульґарністю:
… і мрії ті дівочі, що рано так… ох, рано одцвіли! кляла твої веселі, ясні очі, що, бач, мене до чого довели.
Взагалі, не вважаючи на претензійну назву, вірші д. Ковальчука ніякого відношення до муз не мають.
1918
Иван Франко. Моисей{67}Поэма с предисловием автора. Просмотренный автором перевод со второго украинского издания В. Дятлова. Библиотека пленника. Образцы украинской литературы. Серия I. № 1. Вена, 1917. Стор. 85. Ц. 1 кор.
«Мойсей» Франка — одна з найвищих точок його поетичної творчості, велична поема переможеного сумніву, спів «гіркий та вільний», повний незламної віри в кращу долю, «весільний дар» генію українського народу. Факт видання «Мойсея» в «Бібліотеці для бранців» можна тільки вітати: розуміється, ніякий інший твір і не годен був би стояти на першім місці в серії, призначеній для ознайомлення широкого кола читачів з пам’ятниками українського письменства. Але видання «Мойсея» в перекладі накладає на видавців великі обов’язки. Треба, щоб переклад зроблено було досвідченою рукою вибагливого майстра, котрий зумів би подужати усі труднощі форми, — бо в противнім разі і Франко, і його поема в очах читача можуть бути скомпрометовані надовго.
Д. Дятлов, що взявся перекладати Франкову поему, на жаль, не володіє віршем, не має жодного поетичного хисту, і через те переклад його вийшов в великій мірі невдатним. Перекладчик допустив в ньому прикрі прозаїзми, вульґарні вирази і повний живих образів первотвір переказав блідою, безбарвною мовою політичної брошури. Так, наприклад, в пісні II Франко говорить про Мойсея і євр. народ:
І на хвилях бурхливих їх душ у дні проби і міри попадав він із ними не раз
