Ринок Троєщина - Олег Петренко

З того моменту, коли Олег ще щось пам'ятав про першу зустріч з Івановичем, минуло багато років і знову все було як навесні. Після цієї зустрічі ще було кілька зустрічей з ним та різними кримінальними авторитетами і спеціальними службами. Але, на жаль, після їхньої присутності Олег нічого не пам'ятав. Всі спогади були видалені з його пам'яті, а відразу після зустрічей повертався додому і лягав спати, а той день, коли зустрічався зі злодіями, зникав із спогадів. Прокидаючись наступного дня, Олег починав далі жити своїм життям, а той день раз і назавжди залишався у темряві. Як не намагався згадати, що було вчора, у нього нічого не виходило. Адже ці методи, які застосовувалися для того, щоб забути все, що було того дня, були набагато сильнішими і всі спроби ставали марними. Як не намагався згадати, що було вчора, нічого не виходило. Лише один хід у спогадах та жодних результатів. Незважаючи на погане самопочуття після зустрічі, а вони використовували світло та інші спеціальні засоби, які були нанесені на голки, і ці голки кололи в голову та інші місця, які відповідають за пам'ять та процеси, необхідні для здорового життя, і тільки після цього почувався дуже погано, і знадобиться деякий час, щоб відновити сили. Після таких методів впливу усе далі спирався на те, що вчора був поганий день і через це нічого не пам'ятає. Постійний головний біль і відчуття слабкості не давали спокою і це турбувало як у день, так і вночі. Від таких почуттів вважав себе хворим, але при великому бажанні уникнути цих різних болючих почуттів звертаючись до лікарів та обстежував себе і після чого вони нічого не знаходили із хвороби. Був здивований, тому й нічого не розумів, що з ним відбувається. Висновок лікарів став єдиним і всі підтверджували відсутність будь-якої хвороби. Далі продовжував жити у стані незрозумілості всього, що з ним відбувалося.

У двадцять років Олег уже закінчив технікум, у якому навчався два з половиною роки, але працювати ще не пішов. Весь вільний час займався спортом, а це різні вправи в тренажерному залі, і частково ходив у секцію боксу, щоб підтримувати свою форму. Був у захваті від таких видів спорота і більше приділяв часу спортивному тренуванню та хотів отримати досвід для найкращих результатів. Після певного часу тренування виникло бажання у майбутньому стати тренером та тренувати людей, допомагаючи їм привести себе у певну спортивну форму. Стати тренером у тренажерному залі було нелегко і продовжував більше тренуватися та робити певні вправи, читати різну літературу, щоб мати досвід у тренуванні інших людей. Знав, що треба спілкуватися і завжди мати відповідь на їхні запитання, але цього в нього ще не було в розмові, і продовжував заїкатися. Вади не давали можливості піти на роботу, але час від часу працював над собою докладаючи всіх зусиль. З дитинства у нього були мрії стати сильним чоловіком із гарним тілом та розмовляти безперешкодно.

Захоплення в боксі дало більше мотивації та натхнення подолати труднощі життя і хотів стати боксером, але в цей час так само без пам'яті були ті самі зустрічі з кримінальним світом та спеціальними службами, які ворогували між собою та їхня присутність не дозволила просуватися у боксі. Через знову використання препаратів перестав займатися відчуваючи слабкість та втрату сил. Кримінальний світ з ним зустрічався тоді, коли Олег не був готовий до цього і вони його знаходили і вистачало одного звуку, щоб Олег опинився в гіпнотичному стані і в такому становищі нічого не відчував, не розумів і все що в нього питали, він відповідав. Запитання належали до тієї сфери діяльності, про яку ніколи нічого не знав. Не даючи відповідей на їхні запитання, використовували фізичну силу, щоб змусити його швидше відповісти, але він нічого не розумів і перебуваючи в такому стані, говорив різні небилиці, але вони чомусь вірили їм і надалі продовжували за ним стежити, а коли потрібно відшукували і знову робили те, що їм треба. Все зроблено для їхньої певної мети. А іноді було так, що Олег помічав автомобілі, а водій уважно дивився на нього і створювалося таке відчуття, що за ним хтось шпигує, але не знав чого саме він. Ніколи не порушував закон, ніколи ні з ким не спілкувався і не мав жодних друзів. Все що було так це захоплення у спорті, які хотіли розвивати і там досягти певного результату. Все було б добре, якщо не такі випадки, коли спокійно прямував додому після вечірньої прогулянки, як до нього підходить чоловік і в цей момент уже нічого не пам'ятав. Різні люди підходили та робили те саме, а в кожного були свої питання. Але неодноразово його тримали в такому стані. Цілком був підкорений їхній волі і не міг суперечити як фізично, так і словам. Доводилося робити те, що наказували під гіпнозом у нормальному стані, а після виконання певних доручень дія гіпнозу закінчувалася і коли приходив додому відразу лягав спати, та наступного ранку все забував, і в такому стані іноді знаходився тиждень чи два. У нормальному відчутті завжди тримався якнайдалі від таких людей і обходив їх стороною. Від сумлінного виховання батьків ніколи не хотів знати таких людей, які постійно порушують закон і живуть за власним бажанням і що хочуть щось роблять, незважаючи на те, що є певні моральні цінності та закон, який існує довгий час і є бажання інших людей, які не хочуть робити те, що вони хочуть змушуючи все виконувати проти їхньої волі. Крім кримінальних авторитетів, ще спеціальні служби використовували певні голки, які були оброблені речовинами з впливом на різні фізичні ділянки тіла та мозку, що погіршувала самопочуття та працездатність. Знову після таких зустрічей із спеціальними службами Олег ще гірше починав почуватися і доводилося місяцями відновлювати сили, щоб у нього з'явилося бажання йти на роботу і нічого не розумів про те, що з ним відбувається і хто з ним зустрічається, і він цього теж не знав. Хлопець не працював на жодній організації і ніколи не було жодного відношення до спеціальних служб, а тим більше до кримінального світу, який також його переслідував. Повністю зляканий усім, що відбувалося в його житі. Ще більше боявся того, що нічого не пам'ятає. Весь цей страх присутності всіх цих людей був зображений на його обличчі, а ось у спогадах нічого не пам'ятав. Ні міг розібратися в собі і всі здібності, які в нього були з психології, а він сам собі був психологом, не допомагали. Подолаючи всю скруту надалі продовжувати займатися в тренажерному залі, але його сила волі, мотивація та бажання досягти певних успіхів була сильною і через хворобливі відчуття в голові, спині та інших зонах тіла не зупиняли його. Почав втрачати розумову діяльність, став набагато гірше думати і з кожним разом все гіршало.