Ринок Троєщина - Олег Петренко
Сидячи за столом і читаючи книгу чомусь Олегові захотілося піти на ринок Троєщина. У нього виникло таке відчуття, що йому потрібно саме сьогодні туди піти та подивитися нову колекцію одягу і за великого бажання придбати нову річ. Цим відчуттям стала встановлена програма у підсвідомість і робота спеціальних служб, які запрограмували на певні дії, і так, щоб у певний час піти туди куди потрібний показав себе іншим людям. Радість була в тому, що Олег ще живий і не помер від жорстокого ставлення.
Подивився на Сергія і відразу з одного погляду зрозумів, що Сергій відмовляється від пропозиції, але Олег видав кілька звуків, сказавши йому такі слова:
- Сергію, йдемо на ринок.
Сергій почувши його запрошення одразу зрозумів, якщо з ним піде, то йому ще буде набагато гірше за те, що не зможе спілкуватися, коли вони йдуть по дорозі туди, а йому завжди хочеться поговорити на різні теми з братом. Це дуже важко, і залишився вдома читати художню літературу і відповів такими словами:
- Вибач, але у мене на сьогодні багато справ.
Олегові стало сумно розуміючи, що брат від нього відвертається і не отримає жодної підтримки ні від кого. За довгий час вже звик до болісного відчуття душі. З сумним обличчям одягнувся і зайшовши до кімнати батьків, він сказав, а коли він говорив минулу хвилину, що він піде на ринок. Батьки були не проти і навіть раді, бо Олег піде кудись прогулятись та подивитися на людей. Після того, як одягнувся та вийшов із квартири, одразу пішов на зупинку. На ту саму зупинку на яку багато разів приходив і їхав на ринок із батьками, а зараз сам. Стоячи біля зупинки подивився навкруги і згадав себе дитиною, подумки порівняв роки, а зараз цілком дорослий хлопець зі спортивною статурою. Коли був дитиною за ним наглядали батьки та брат, а зараз сам, і ні з ким не може познайомитися і поспілкуватися, не може привітатись, поспілкуватися, не може сказати жодного слова. Йому було дуже сумно, чомусь сам себе відгороджував від людей розуміючи, якщо вони бачитимуть те, як він спілкується, то це буде ще більше відлякувати їх і вони в його уяві ще швидше тікатимуть від нього, щоб не чути, як розмовляє.
Під'їхав автобус і цим автобусом ще їздив десять років тому на зупинку, яка знаходиться біля ринку Троєщина. За цей час міський транспорт не змінився. Сів у транспорт і швидко доїхав до потрібної зупинки. Вийшов біля ринку, зупинився біля головного входу, глянув у лівий бік, глянув у правий бік, а людей сьогодні було набагато менше, ніж будь-коли. Сьогодні був будній день і багато хто ще працював на роботі, а в більшості випадків Олег їздив на вихідних днях, коли у всіх був вихідний день, то тоді був великий наплив покупців, які їхали на ринок, купити певні речі.
Повільними кроками пішов уперед, дивлячись на те, що з боків сидять продавці, які уважно за ним дивляться і дивлячись на них нічого не розумів, а вони його тут бачили не раз як він спілкувався з директором ринку. Незважаючи на відсутність спогадів, а йому хотілося згадати те, що він швидко забував, як виникала підозра, що з ним відбувається. У кишені були деякі кишенькові гроші на придбання якихось речей. Але Василя Івановича не було на місці і він поїхав у справах, жодної зустрічі сьогодні не буде, як це було багато разів, але про ці зустрічі він нічого не пам'ятає. Василь Іванович працював у службі безпеки та знав багато методів впливу на авторитетів, які не дружелюбно ставилися до нього. Уже мав досвід у багатьох справах та з істотами із іншого світу. У них не було жодного закону і були лише переваги в силі та робили все, що завгодно навіть з тими хто не порушував закон. Хлопцеві потрібна була допомога, але обережно ставився до всього і не поспішав втручатися. Невідомо скільки таких людей з'явилося в його житті і наслідки будуть ганебними. Також Іванович допомагав Олегу тоді, коли він його не бачив, спостерігаючи за ним та за тим, що з ним відбувається, щоб Олега не вбили. Ті люди робили все, що їм хотілося незважаючи на моральні цінності і закон якого ніколи не дотримувалися. У різний спосіб задовольняли свої потреби, навіть спрагу вбивства. Для таких людей це була розвага. Олег справжнім інтелектом, а для них це було неприємністю, що хтось розумніший, ніж вони, а він не хотів з ними працювати, виконуючи їх вказівки, і не дозволяв собою керувати. Знищували Олега по-різному не віддаючи нікому перевагу, а тим більше в розумовому розвитку. Не потрібно було щоб хтось із людей був розумнішим за них, і таких людей не допускали до влади. Ніхто не хотів, щоб хтось сторонній створив щось для людей і мав від них увагу, то тоді б вони були на стороні творця. А демонам було на це все байдуже і на те, що хтось розумніший за них і у них були інші цілі. Поступово Олег пізнавав цей світ з різних сторін, і він був незвичайній.
Олег був зосереджений на своїх думках, але вони були далекі і сам не розумів, що з ним відбувається, а в такому стані вирішив прогулятися, подивитися речі, нікуди не поспішаючи. Спочатку пішов уперед по середині рядів, дивився на всіх, хто був за торгівлею різних речей, стоячи на своїх місцях. Продавці уважно дивилися на нього збоку, а Олег нічого не розумів того, що відбувається. Ці всі люди бачили Василя Івановича, який часто до нього підходив і деякий час спілкувався та розуміли, що знає директора ринку, який відповідає за безпеку всього цього місця та розслідує багато справ, які вчинили злочинці. Для багатьох було дивно, що він допомагає такому хлопцю, який нічого не може сказати, а продавці про те, що роблять такі люди нічого не знали, навіть не здогадувалися, і в більшості з них, коли Василь Іванович спілкувався з ними, чули, як Олег розмовляє, і так важко що можна відразу сказати що це відсталий хлопчик, у якої дуже великі проблеми з психічною діяльністю, а насправді Олег був дуже сильною людиною. Самостійно подолав стільки труднощів і ще залишався в здоровому глузді не роблячи ніяких непередбачуваних психічних дій, які можуть понести у себе порушення закону.
