Крок за горизонт - Анна Ліє Кейн

- Віві! - вигукнула, дивлячись на служницю, що лежала біля моїх ніг. - Що відбувається?!

Опустила руку, звертаючи погляд на те, що стискала в кулаку і ледь не втратила дар мови. Величезний канделябр. Тієї ж миті самій стало важко його тримати. Таким вбити можна з одного удару!

- Олівіє? - злякано підвела голову дівчина, і я побачила червоний слід від ляпаса на її обличчі. Тут же відкинула канделябр, не бажаючи мати з ним нічого спільного і впала навколішки поруч зі служницею:

- Віві, як ти? Вона щось тобі зробила? Потрібно покликати лікаря?

Всередині знову бився страх, що ледь затих після маминого дзвінка, але й збиралася злість на Альву. Ця божевільна мало не вбила безневинну дівчину! Як взагалі Інгемар може залишати наодинці з нею свою інформаторку? А якби я затрималася у лікарні трохи довше чи колесо по дорозі спустило б?

Дівчина тільки радісно посміхалася і мотала головою, як раптом двері в покої стрімко відчинилися.

- Що ти витворяєш, Альво?! - прогарчав Інгемар, але тільки-но я обернулася, він осікся. Немов одного погляду в очі королеві вистачило, щоб зрозуміти, що перед ним не його дружина, а я.

- Мене це теж цікавить! - не залишилася в боргу, піднімаючись на ноги. Мар смикнув пальцями і двері за його спиною самі зачинилися, приховуючи нас від очей і вух сторонніх, а я підскочила ближче: - Ця божевільна мало не вбила Віві! - вигукнула в обличчя королю, не контролюючи власних емоцій: - А якби я запізнилася?! Ти взагалі чим думав, коли дозволяв їй творити таке? Чому вона почувається настільки безкарно?! А якби я знайшла тільки бездиханне тіло?! Якби…

Інгемар різко смикнув мене на себе притискаючи голову до грудей і тихо промовив:

- Віві, почекай зовні.

Навіть сама не зрозуміла, як з очей потекли сльозинки, а Мар цілував моє волосся і заспокійливо гладив по спині.

- Вранці Віві доповіла, що прокинулася Альва, а не ти, - почав він тихо. - Я думав, що щось трапилося або ти не змогла залишитися в готелі... гаразд, насправді я не знав, що думати. Вирішив приділити час справам королівства та залишив Альву з покоївками. Не уявляю, що їй примарилося на цей раз, але до вартових прибігла одна зі служниць, повідомивши, що королева лютує і цілком може когось вбити. Я одразу кинувся сюди.

Я поступово заспокоїлася і обняла чоловіка у відповідь, зітхнувши:

- Вибач, я затрималася, - коротко переповіла останні події.

- Уже все гаразд, - Інгемар м'яко відсторонився, зазирнув мені у вічі. - І з Ліамом, і з Віві.

Я вдячно кивнула, дивлячись у найкрасивіші та найрідніші очі в обох світах, які були мені відомі, а король приголомшив мене новиною:

- Лоренс каже, що знайшов спосіб перемістити тебе у тіло Альви назавжди.