Крок за горизонт - Анна Ліє Кейн

Кинулася до виходу з кімнат королеви, ледве прокинувшись. Віві навіть не встигла з'явитися в покоях, та й взагалі в них панував дивний хаос. Невже Інгемар з Альвою знову з'ясовували стосунки?

Смикнула за ручку дверей і зрозуміла, що вона замкнена. Розгублено відійшла на крок, кілька разів кліпнула. Раніше королеву не замикали. Може, Мар прислухався до моїх криків про те, що не можна залишати її безкарною? Чи замкнути намагалися все ж мене?

Ну ні, я не Альва, зі мною такий трюк не пройде! Обмежуватися звичайним погромом, який уже встигла створити справжня власниця тіла, я не стану.

Тільки-но піднесла руку до замкової свердловини як раптом завмерла. Думки зненацька метнулися до Альви. Точніше до її образу. Адже справжню королеву я ніколи не бачила, гадки не мала яка вона, але знала одне: якщо я займу її місце, то цим просто вб'ю дівчину, витісню її душу. А чи заслужила вона таке? Наскільки я зрозуміла зі спілкування з Карлом, то Альву просто використали. Навіть Інгемар знав її історію погано. Королева народилася у бідній родині. Чи була вона реальною родичкою міністра, чи він просто знайшов безрідну обдаровану дівчинку - не відомо.

Чи можу я вбити ту, кого навіть жодного разу не зустрічала?

Тряхнувши головою, торкнулася замкової свердловини та звернулася до стихій, що жили всередині, обрала земну і відчула метал. Магія металу була складною, Лоренс неймовірно радів, коли мені вдалося до неї достукатися. Ось і зараз я змогла відчути корпус замка, сердечник. Варто було лиш зосередитися і вже за мить почула тихе клацання. Швидше смикнула двері та мало не налетіла на Інгемара. Король здивовано завмер, а я обурено поцікавилася:

- Ти що, замкнув мене?

– Не тебе, а Альву, – дуже тихо повідомив чоловік, потім скептично оглянув мене: – Тобі треба одягнутися. Я вже послав за Лоренсом та Рунольвом.

- Гаразд, не травмуватиму людей, - поступливо погодилася і поспішила до гардеробу. Інгемар пройшов слідом і вказав на сукню без корсета. Я радісно за неї вхопилася. Набридли вже ці конструкції для ускладнення дихання.

З кімнати Альви вирішили піти таємним ходом. Я, нарешті, опинилася в заповітних коридорах, але раділа рівно до того моменту, поки не вляпалася в павутиння, а потім поряд з ногою пробігла сіра тінь. Королю довелося зловити мене і притиснути до себе, скоріше виводячи назовні в іншому крилі палацу.

Радники чекали у кабінеті. Ми не стали довго мучити їх і одразу перейшли до переказу того, що дізналися. Про Орма Інгемар розповідав мені й раніше, всі знали про його зникнення, але я й подумати не могла, що зникнення мага у цьому світі може бути пов'язане з появою Дейла в моєму.

- Отже, все-таки спосіб пересуватися між світами було знайдено, - задумливо постукав пальцем по підборідді Рунольв. Лоренс задумливо хмурив брови, очі його металися з боку в бік, ніби він читав невидимий текст.

- Він говорив про матеріал? - уточнив маг, але не чекав відповіді, поглинений своїми думками. - Значить, він якось зміг викрасти уламок ядра… - Лоренс сіпнувся, ніби його струмком вдарило, і підняв голову, втупившись у мене поглядом. Навіть захотілося крокнути вбік, ховаючись за Інгемаром, але вдалося встояти на місці. Чоловік швидко заговорив: - Тоді все сходиться. Ось вона – потрібна деталь. Уламок ядра. Орм довго прагнув втлумачити магам свою ідею порятунку, але розчарувавшись вирішив врятуватися сам і перетягнути з собою купку обраних. За допомогою частки ядра Орм вчепився за тонку матерію, перетнув дзеркальний горизонт і зміг опинитися в іншому світі. Матеріал, який він забрав із собою, вирішив використати як валюту для того, щоб забезпечити собі гарне життя. Ось тільки для того, щоб перенести з цього світу в інший наше ядро ​​потрібно було б виготовлення чогось схожого на портал або двері. Таким чином, теоретично можна організувати щось на кшталт «кролячої нори» між світами, в обхід дзеркального горизонту. І саме ця річ забезпечує ваші переміщення. Адже Інгемар не здатний відвідувати інший світ, коли віддаляється від палацу, отже від ядра, а Олівія для того, щоб зайняти тіло королеви має бути поруч з уламком. Нічого незвичайного не помічали у тому світі?

Я звернула погляд на Інгемара і побачила у його очах розуміння. Одночасно ми видихнули:

- Дзеркало.

Так ось чому мені потрібно було перебувати недалеко від офісу! Уламок магічного осередку весь цей час був у пентхаусі Оскара, але… Як так вийшло?!

- Чому саме я почала переміщатися у ваш світ? - зірвалося з губ питання, яке давно хотілося поставити. Лоренс знизав плечима:

- Не знаю. Можливо, це воля духів. Якщо вони все ще хочуть зберегти Веліанорі життя, то вибрали вас як чудову кандидатуру. Адже про уламок ми також дізналися виключно з вашою допомогою.

Зітхнувши, опустила голову і закусила губу. Інгемар, намагаючись підбадьорити, ніжно торкнувся моєї руки. З сумною посмішкою глянула на нього з-під вій, а потім все ж рішуче промовила:

- Отже, переміщати у ваш світ мене поки що не можна. Потрібно знищити дзеркало, щоб план Орма…

- Стій! - у блакитних очах короля раптом спалахнув страх. Від того як різко розширилася зіниця я мало не вдавилася власними словами. Навіть під час землетрусу та нападу водного мага я не бачила цього чоловіка таким стурбованим. Він придивився до мене, а потім обернувся до Лоренса:

- Я вірно розумію, що коли ми розіб'ємо дзеркало, то втратимо здатність мандрувати між світами?

Подібна думка чомусь не одразу навідалася до мене, а тепер я лише здивовано завмерла, безпорадно очікуючи вердикт. Рунольв навіть підскочив зі свого місця, а Лоренс скрушно підтис вуста:

- Так. Як тільки ви зруйнуєте портал і він втратить силу, то нора закриється, а дорога, що з'єднує світи, зникне.

Я вкусила себе за щоку і судомно намагалася збагнути, що робити в подібній ситуації. Нам не можна знищувати дзеркало, але залишити його теж неможливо.

- У ритуалі замішана Альва, - сказав Рунольв, морщачись, як від кислого лимона. - Отже, можливо, якщо Олівія займе її тіло, то змовники нічого не зможуть зробити.