Крок за горизонт - Анна Ліє Кейн

Я сиділа у кімнаті та дивилася то у вікно, то на годинник. Король з магами не поверталися. Віві кілька разів пропонувала мені їжу, напої і якісь розваги, але я почувалася вичавленим лимоном і від усього відмовлялася. Залишалося тільки гадати, від чого у мене таке самопочуття: від стресу або від використання магії. Втім, мої відчуття, що раптово загострилися, швидко повернулися в норму.

Останній раз мій погляд впав на стрілки годинника, коли вони вказували дві години тринадцять хвилин.

Прокинулася в кімнаті готелю, потяглася на ліжку і серйозно задумалася над тим, як мені вдається висипатися, якщо вдень я не сплю в одному світі, а вночі в іншому. Знову якась магія… Чи тонка матерія? Хто її розбере. Навіть не знаю в яких джерелах варто шукати інформацію про це: у розділі «фізика» чи все ж таки «езотерика»?

Втім, довго думати не стала. Задзвонив телефон.

– Як мені знайти тебе? - поцікавилася слухавка голосом Інгемара. Я навіть зависла. Ні, здалося, все ж говорив Ітан. Чи ні…

- Пам'ятаєш парк, яким ми гуляли? Давай там зустрінемося?

Довелося швидше збиратися та поспішати у сквер. Ледве не кинулась Ітану на шию, коли він виринув з-за квітучого вишневого дерева:

- Що трапилося біля озера? Як все пройшло?

Інегемар якось втомлено посміхнувся, звично запропонував мені лікоть і почав розповідати:

- Все справді пішло не за планом. Ми розраховували на появу водяного мага, але не такого рівня. У Веліанорі вплив на живі організми за допомогою води заборонено законом, і в навчальній програмі давно немає подібного, тому ми розраховували на те, що маг буде використовувати озеро та його лід. Якби це був маг, підісланий Карлом, так і було б, але... хтось вирішив замість того, щоб просто вбити короля, ще й вкрасти королеву. Щури не проти скористатися здібностями Альви.

- Але вони не очікували, що я зможу дати відсіч?

- Тому що Альва і не змогла б, - знизав плечима співрозмовник, задумливо схиливши голову. - Це ти зробила. Врятувала мене й королеву.

Декілька хвилин ми мовчали, кожен думаючи про своє. У моїй голові крутилася одна не зовсім приємна думка, і я наважилася її озвучити:

- Слухай, Маре, а якби раптом. Чисто теоретично, я померла б там сьогодні, в тілі Альви, моя свідомість повернулася б у моє тіло?

Погляд короля змусив мене зіщулитися. Чоловік зупинився біля вільної лави, сунув руки в кишені й схилив голову:

- Я думав про це, але відповідь мені не відома. Можу сказати лише одне – краще нам не перевіряти це.

Опустившись на лавку, я розгублено кивнула. Мар сів поруч, ніжно пригорнув мене до себе. А я зрозуміла, що вже настільки звикла до нього, що не уявляю життя без мого короля.

- Магу вдалося втекти, - раптом приголомшив Інгемар. - І ще кільком щурам. Решту ми схопили. Намагалися знайти втікачів, але вони дуже добре замітають сліди.

- І що тепер?

- Тепер доведеться бути набагато обережнішими. Я вирішив скористатися цим як приводом для того, щоб відіслати Карла зі столиці. Доручу йому відповідальну справу. Він не плутатиметься у нас під ногами, і ти зможеш нормально навчатися магії. Віві я вже попередив. Тому, коли прокинешся, можеш подати їй сигнал, що в тілі ти, а не Альва.