Небесний Легіон - Наталія Глушко

Зала драконів, попри свою назву була втіленням величі й магії. Стіни зали, викладені чорним обсидіаном, мерехтіли м'яким світлом, що пробивалося крізь різьблені символи. На цих стінах вправні майстри зобразили історію драконовершників: сцени епічних битв, договорів із драконами, злети й падіння великих імперій. Склепіння зали нагадувало нічне небо, на якому рухалися зірки, створюючи нові сузір’я кожні кілька хвилин.

Посередині зали височів кришталевий постамент. На ньому, закутаний в серпанок магії, левітував меч Ельтаріон. Бездоганне, ідеально збалансоване лезо, що світилося  блідо-срібним світлом навіть у темряві. На його поверхні було  вигравіювано тонкі, майже непомітні рунічні символи мовою древніх ельфів.

Ефес меча витончений і досконалий. Гарда вигнута вгору в формі крил дракона, що ніби оберігають найціннішу частину меча — великий смарагд, вправлений у середину хрестовини. Камінь світився глибоким, зеленим сяйвом, наче в ньому була  закладена сама природа.

Руків'я обмотане чорно-зеленим  шкіряним плетінням, яке не ковзатиме навіть у найзапеклішому бою. На кінці — невеликий металевий виступ у формі лілії, що нагадує герб стародавніх правителів Ларії.

Зелія стояла перед п’єдесталом. Її серце билося швидше, ніж зазвичай, але обличчя залишалося незворушним. Навколо неї зібралися старійшини Верховного Ордену в темно-золотистих мантіях. Їхні обличчя, суворі й зморшкуваті, відображали силу досвіду і мудрість століть.

— Перед вами випробування, якого ніхто не проходив за останні двісті років,— голос Тайсара Веліта, був спокійним, але в ньому звучала прихована тривога.— Ви повинні знати: це не просто перевірка сили. Це перевірка вашої сутності, вашої здатності зрозуміти, що є справжньою жертвою і відповідальністю.

— Що мене чекає? — холодно запитала Зелія, вдивляючись у пульсуючий меч.

— Ви увійдете до ілюзорного простору, створеного магією драконів. Кожен, хто пройде випробування, має подолати не лише небезпеку, але й себе. Ви побачите свої страхи, свої слабкості. І пам’ятайте: якщо ви зазнаєте поразки, ви втратите не лише можливість узяти меч, але й частину своєї магічної сутності, — відповів Тайсар.

Перед початком випробування старійшини провели обряд очищення. Зелія стояла на п’єдесталі, поки Тайсар та інші маги малювали на її долонях, чолі й грудях магічні руни. Ці символи мали захищати її розум від ілюзій і давати їй змогу зберігати контроль над своїми діями.

— Ці руни допоможуть вам, але вони не врятують, якщо ви не зможете подолати власну сутність,— сказав Тайсар, завершуючи обряд.

Після цього їй дали невеликий срібний амулет у формі драконового ока.

— Це ваш ключ до випробування. Він з’єднає вас із магією Зали та дозволить активувати механізми, які відкриють шлях до меча.

Зелія вдихнула глибше й піднялася на платформу.

— Я готова.

Тайсар уважно подивився їй в очі, ніби намагаючись переконатися, що вона дійсно розуміє всі ризики. Потім жестом запросив її до центральної платформи.

— Тоді вперед.

Коли Зелія ступила на центральну плиту, амулет у її руках спалахнув фіолетовим  світлом, освітлюючи похмуру залу. Простір навколо завібрував, ніби невидимі хвилі магії пробивалися крізь тканину реальності. Здавалося, час сповільнився, і весь світ затих. Потім, в один момент  усе змінилося.

Навколо розгорнулося жахливе видовище. Поле, всіяне уламками зброї та тілами, тягнулося до горизонту. Небо було чорним від хмар і розривалося блискавками, що вигиналися, немов драконячі крила. Глухий гуркіт грому змішувався з відгомоном криків і брязкотом зброї.

Попереду стояли три величезних дракони. Їхні очі світилися, як розпечені вуглини, а тіло кожного нагадувало стихію. Перший дракон, синій, із сріблястими відблисками, випромінював холодну велич. Другий, червоний, палав вогнем, наче живий вулкан. Третій, смарагдовий, ніби уособлював життя. Зелія відчула, як тремтять її ноги, але вперто ступила вперед.

— Це ілюзія... Але ж наскільки вона реальна? — прошепотіла вона, стискаючи свій посох.

Перший дракон рушив до неї. Його кроки гуділи, мов землетрус, і він кинувся, розмахуючи кігтями. Зелія ледь встигла ухилитися. Кігті звіра просвистіли над її головою.. Вона спрямувала заклинання вихору, що відкинуло звіра назад.

Однак залишилося ще  два. Вогняний дракон випустив потік полум’я, який Зелія заблокувала магічним щитом. Проте це коштувало їй сил — заклинання майже вичерпало її резерв енергії.

Відчувши слабкість, смарагдовий дракон підскочив і вдарив хвостом. Її відкинуло на кілька метрів, і вона вдарилася об землю, відчуваючи пекучий біль у боці.

— Їх неможливо перемогти...

Дракони оточили її, і в цей момент Зелія зрозуміла: це не просто випробування сили, це битва її розуму та духу. Вона заплющила очі й згадала слова Тайсара:

— Не борися з ними. Борися з собою!

Вона підвелася, похитуючись. Її очі зосередилися на драконах. Вона почала маневрувати, створюючи магічні ілюзії, які обманювали звірів, змушуючи їх атакувати один одного. Їй вдалося заманити вогняного та смарагдового драконів в пастку, і вони зіткнулися, розчинившись у повітрі.

Залишився останній — чорний дракон. Він спостерігав за нею, немов вивчаючи. Зелія зрозуміла, що цей звір не піддасться трюкам. Вона направила весь залишок своїх сил на формування захисного щита, що зміг відбити його атаку. Коли дракон кинувся на неї знову, Зелія створила останнє заклинання, спрямовуючи енергію просто в його пащу. Ілюзія зникла.