Відірвана від коренів - Наомі Новік
— Мене схопили ходуни.
— Подивись на неї, — сказав він Соколу через плече.
— Ваша високосте, — почав Сокіл, підходячи до нього. — Будь-кому ясно…
— Стоп, — сказав принц, і його голос був гострий, як ніж. — Я люблю його не більше, ніж ти, але я не хочу приплітати сюди політику. Подивись на неї. Заражена вона чи ні?
Сокіл зупинився, хмурячись; він був приголомшений. — Одна проведена ніч у лісі незмінно…
— Вона заражена чи ні? — Відповів йому принц, і кожне слово звучало чітко і жорстко. Сокіл повільно повернувся і подивився на Касю — дійсно подивився на неї в перший раз, і його брови повільно підвелися. Я подивилася на Дракона, не сміючи надіятися і сподіватися, адже тепер в будь-якому випадку вона буде засуджена…
Але Дракон не дивився на мене чи на Касю. Він дивився на принца, і його обличчя було похмурим, як камінь.
* * *Сокіл відразу почав обслідування. Він зажадав мікстур з лабораторії і книг Дракона з бібліотеки, Дракон посилав мене за ними без будь-яких заперечень, наказавши мені залишатися на кухні решту часу; Я спочатку подумала, що він мав на увазі позбавити мене можливості спостерігати за випробуваннями, деякі з них були такими ж жахливими, як зупинка дихання, яке він застосував до мене, після того як я повернулася з Вуду. Навіть на кухні я могла почути спів та тріск магії Сокола у залі. Вона віддавалася у моїх кістках, як далеке гупання у великий барабан.
Але о третій ранку я побачила своє відбиття на боці великого мідного чайника і зауважила, що я була в неохайному безладі: Я не подумала набурмотіти собі якийсь чистіший одяг у зв'язку з вищевикладеними подіями і через моє занепокоєння щодо Касі. І не дивувалася, що накопичила плями, смуги і сльози, і не заперечувала проти роботи; але Дракон нічого не казав. Він тепер приходив на кухню сам, щоб сказати мені, куди піти і що принести. Я подивилася на своє відображення, і наступного разу, коли він зійшов вниз, випалила,
— Ви спеціально тримаєте мене подалі від нього?
Він зробив паузу, і, навіть не з нижньої сходинки, сказав, — Звичайно, я тримаю вас подалі від нього, ви, ідіотка.
— Але він не пам'ятає, — сказала я, маючи на увазі принца Марека. Він знайшов запитання тривожним.
— Він згадає, якщо дати йому хоч маленький натяк, — сказав Дракон. — Це має для нього занадто велике значення. Сидіть тут, поводьтеся як звичайна обслуга, і не використовуйте магію в будь-якому місці, де він або Соля можуть побачити вас.
— З Касею все в порядку?
— Так, як з будь-ким здоровим на її місці, — сказав він. — Повірте, це найменша з наших проблем: вона тримається добре, і її важче рознервувати, ніж звичайну людину, а Соля не кричущий дурень. У будь-якому випадку, він дуже добре знає, чого хоче принц, і все одно вважає за краще дати йому правдиву відповідь. Принесіть три пляшки молочка ялиці.
Я не знала, чого хотів принц, мені не подобалася сама ідея слідувати його примхам, якими б вони не були. Я пішла до лабораторії по молоко ялиці: це було зілля, яке Дракон варив з хвої, і яке якась чином під його заклинанням ставало молочною рідиною без смаку і запаху, хоча одного разу, коли він намагався навчити мене робити його, я зробила тільки вологий смердючий безлад з хвої і води. Його дія полягала в тому, що воно фіксувало магію в тілі: воно входило в кожен флакон з лікувальним зіллям і в зілля з кам'яним заклинанням. Я принесла пляшки до великого залу.
Кася стояла в центрі кімнати, всередині складного подвійного кільця, намальованого на підлозі подрібненими травами разом з сіллю. Вони поклали їй на шию важкий нашийник, як ярмо для волів, з чорного грубого заліза з вигравіюваними на ньому яскравими сріблястими буквами, з ланцюгами, які звішувалися з нього її охоплювали наручниками її зап'ястя. Їй не дали стільця, щоб сидіти, і вона повинна була зігнутися під його вагою, але вона стояла під ним прямо і легко. Вона кинула мені невелику посмішку, коли я зайшла до кімнати, що з нею все в порядку.
Сокіл виглядав втомленішим за неї, а принц Марек потирав обличчя з величезними позіханнями, він тільки сидів в кріслі і дивився.
— Он туди, — сказав Сокіл у мій бік, махнувши рукою до заваленого столу, не приділяючи мені більше уваги. Дракон сидів на високому сидінні, і кинув мене гострий погляд, коли я завагалася. Протестуючи в душі, я поставила пляшки на столі і вийшла за двері, але не пішла на кухню: Я не повністю причинила двері і почала підглядати.
Сокіл прочитав заклинання над кожною пляшкою, три різних. Він працював з якоюсь різкою прямотою: там де Дракон пускався в нескінченні хитросплетіння, він малював пряму лінію поперек. Але його магія працювала в такий же спосіб: мені здавалося, що він тільки вибирає не найкращий шлях серед багатьох інших, і не блукає в деревах, як я. Він передав пляшки Касі через кола парою залізних щипців: вони, здавалося, подовжувалися, коли він це робив. Кожен ковток світився крізь її шкіру, коли вона пила, і від кожного світіння збільшувалося; коли вона випила всі три, то освітила весь зал. Всередині неї не було ні найменшого натяку на тінь, ніякого маленького пасма зараження, яке могло ховатися.
Принц, згорбившись, сидів в кріслі, з великим келихом вина, тримаючи його недбало і легко, але я помітила, що вино було недоторканим, і його очі не покидали фігури Касі. Це змусило мої руки засвербіти, щоб вдатися до магії: я б із задоволенням вліпила йому ляпаса
