Відірвана від коренів - Наомі Новік

— Чи можеш ти утримати його? — зажадав він.

— Думаю що так, — сказала я, і він повільно вивільнив свою руку, залишивши мене наодинці з рожевим кущем. Без жорсткої рами його заклинанняь кущ наполовину опав, як виноградна лоза під власною вагою, але я швидко зрозуміла, як я могла підтримати його магію: досить було лише трохи змінити кут подачі енергії, щоб підгодувати скелет моєю власною магією, і компенсувати недостачу.

Він перевернув кілька сторінок своєї книги, поки не знайшов інше заклинання, для комах, як було показано на схемі, такій, як і з квіткою. Він заговорив швидко, заклинання скочувалося з його язика, і легко створив півдюжини бджіл і посадив на трояндовий кущ, де вони змішалися з нашою першою бджілкою. Коли він створював кожну з них, то перекидав їх мені, якимось невеличким поштовхом; Мені вдавалося ловити їх і докладати до бджолиної сім'ї. Тоді він сказав:

— Я збираюся зараз прикріпити до них заклинання бачення. Яке носять сторожі, — додав він.

Я кивнула, коли він сконцентрувався на киданні заклинання: що може легше і непомітніще залетіти в ліс, ніж проста бджола? Він перейшов у кінець книги, до сторінок, написаних його власною рукою. Хоча коли він почав працювати, вага заклинання сильно натиснула на бджолині ілюзії, а через них і на мене. Я тримала їх щосили, відчуваючи, що моя магія розряджається дуже швидко, щоб я встигала її поповнити, поки мені не вдалося подати безсловесний шум лиха, тоді він підвів очі від читання і потягнувся до мене.

Я панічно потяглася з мого боку, зі своєю магією, і наші магії наштовхнулися одна на одну. Його дихання різко поглибшало, наші розробки злилися, і магія ринула потоком. Кущ знову почав рости, коріння сповзло зі столу і лозою полізло у вікно. Бджоли загуділи роєм серед квітів, кожна з них була з дивно блискучими очима, і полетіли геть. Якби я спіймала одну і подивилася на неї уважно, я б побачила у них відображення всіх троянд. Але в моїй голові не було місця для бджіл, троянд, або шпигунства; ні для чого, крім магії, нестримний потік якої і його рука були єдиним, що було вартим уваги, за винятком того, що він в даний час впав у потік магії разом зі мною.

Я відчула його вражену тривогу. Інстинктивно я потягнула його зі мною туди, де магія була спокійнішою, ніби ми дійсно були у зростаючому потоці річки, і пливли до берега. Разом нам вдалося вибратися з нього. Кущ потроху зменшився до попередніх розмірів; ілюзорні бджоли піднімалися з квіток, коли ті закривалися або просто розчинялися в повітрі. Нарешті остання троянда закрилася і зникла, а ми обидвоє сиділи на підлозі, а наші руки все ще трималися одна за одну. Я не знала, що трапилося: він досить часто казав мені про небезпеку, коли немає достатньо магії для заклинання, але ніколи не згадував про ризик, коли її занадто багато. Коли я повернулася, щоб отримати пояснення, його голова була відхилена назад і впиралася у книги на полиці, очі були стривожені, як і мої, і я зрозуміла, що він знає не більше за мене про те що відбулося.

— Ну, — сказала я, невлад зі своїми думками, — я вважаю, ми закінчили роботу. — Він поглянув на мене, і коли в його очах почала народжуватися знайома дратівливість, я почала сміятися, безпорадно, майже фиркаючи: Я була у запамороченні від магії і тривоги.

— Ви нестерпна лунатичка, — гаркнув він на мене, а потім схопив моє обличчя обома руками і поцілував.

Я не могла правильно думати про те, що відбувається, навіть коли поцілувала його у відповідь, мій сміх заїкався через поцілунки. Я ще була пов'язана з ним магією, великими заплутаними вузлами. У мене не має нічого, з чим можна порівняти цю інтимність. Я відчула гаряче збентеження, але думала про це відсторонено, це було як опинитися голою перед незнайомцем. Я не маю на увазі секс — секс для мене був поетичним посиланням в піснях, практичними інструкціями моєї матері, і деяким жахливо огидним моментом у вежі з принцом Мареком, де я, можливо, була лише ганчір'яною лялькою, наскільки я зрозуміла.

Але тепер я повалила Дракона на килим, тримаючи за плечі. Коли ми впали, його стегно опинилося між моїми, і через мої спідниці, в одному тремтячому поштовху я почала вражено формувати нове розуміння. Він застогнав, його голос поглибився, руки ковзнули в моє волосся, звільняючи закручений вузол і розсипаючи його по моїх плечах. Я тримала на ньому руки і мою магію, наполовину в шоці і наполовину радіючи. Його деяка твердість, під пишним мистецтвом оксамиту, шовку і моєї шкіри, мала на увазі щось зовсім інше. Тепер я була у нього на колінах, верхи на його стегнах, і його тілу передався жар від мого; його руки прийшли в рух, стискаючи до болю мої стегна через сукню.

Я нахилилася до нього і поцілувала його знову, в губи, повні задавненої туги. Моя магія, його магія, ми були заодно. Його рука ковзнула по моїй нозі, під мої спідниці, і його спритний, вправний і довгий палець погладив мене між ногами. Я видала невеличке вражене охання, ніби була шокована. Мимовільний блиск побіг по моїх руках і по всьому тілу, як сонячне світло по течії річки, і всі нескінченні блискучі пряжки на його камзолі розійшлися і ковзнули вниз, а шнурівка сорочки розійшлася.

Я до цього часу не розумію, чому я зробила це, з моїми руками на його голих грудях. Або, скоріше, я тільки дозволила собі заглянути трохи вперед, щоб отримати те, що хотіла, і не здогадалася покласти це у слова. Але я не могла не відчути шокуюче скасування одежі між нами. Навіть шнурівки його штанів розійшлися: