Знову нема світла? - Оля

-Дашо, з тобою все гаразд?

-так, дайте секунду 

-і що нам робити?

-незнаю, дайте мені ключ

Аманда простягнула мені ключ, а я застигла з ним в руці обдумуючи, що можна зробити. Можливо, діяти на осліп та не перейматися? Так, саме так і зроблю. Я підійшла до стіни та коли доторкнулася до неї то по тілу пішли мурашки. Можливо, це через те, що то був камінь, а можливо потойбічна сила чи щось інше. Я вткнула ключ в стіну та побачила як вона спалахує різними кольорами. Синій, рожевий, золотий, срібний та тут перед моїми очима з'явилися двері. Вони були досить красивими та витончинеми, як не дивно 

-нічого собі, як ти здогадалася, що треба робити з ключем?

-я незнала. Я просто підійшла та почала діяти наосліп. Як бачиш це спрацювало 

-і дуже навіть, ну що ж, тоді можемо повертатися в гуртожиток

-уявіть лиця хлопців коли вони дізнаються, що ми все вже вирішили 

-так, вночі, вже бачу пику Едгарда

-брат буде здивований не на жарт 

Ранок

-що ви зробили?

Крикнув Едгард. Це вже входило в звичку. Навіщо ж так кричати? Не розумію

-та що ти кричиш?

-Дашо. Ви і слова не сказали. Пішли з гуртожитку вночі в печеру, вирішили все самі та ще й під небезпекою

-я тебе прошу, що може статися? Яка небезпека?

-довго розповідати

-час є. Я б хотіла почути про небезпеку все ж таки, якщо вона стосується мене

-батько не відпустить тебе просто так. Я підслухав їхню розмову з братом. Він хоче видати тебе за брата найближчим часом та закрити в палаці

-закрити в палаці, видати заміж? Та він з розуму з'їхав, невже він думав, що я погоджуся?

-а хто сказав, що йому потрібна твоя згода?

-тепер є ще одна причина повернутися додому 

-батько буде в ярості 

-це так, Амандо, але нам вже буде байдуже

-тоді чого ж ми гаємо час?

Вперше за всю нашу розмову подала голос Стелла

-так, Стелла права, якщо так то потрібно, щоб Даша як можна швидше опинилася вдома

На цей раз обізвалася Клара 

-тоді пішли

Ми всі разом дружною зграйкою пішли на двір та звідти відправилися до печери. Я швидко відкрила портал та почала обіймати всіх, крім Едгарда

-не заслужив

-як скажете, міс, хоча могла б і обійняти. Я ж ображуся

-тільки цього не вистачало, використовуєш мою тактику проти мене

-йди вже, але знай. Я буду сумувати. Чекаю звісток

-добре

Я вступила в портал та опинилася в сирому підвалі, надіюся я попала додому. Я навпомацки знайшла ручку дверей та двері зі скрипом відчинилися. Світло засліпило мені очі та я тільки через хвилину зрозуміла, що я нарешті вдома

-і де всі. Донька повернулася, а нікого немає, жах

Ключ до вирію я залишила в джинсах. В яких повернулася додому. Незнаю чому я все ж таки взяла цей ключ, але думати про це часу не було. Я пішла в коридор та сходами піднялася на другий поверх, де зазвичай збиралася вся сім'я

-а де всі? Я що марно повернулася?

-Дашо, я не вірю своїм очам, це ти

Батьки побігли до мене та почали роздивлятися мене, потім обіймати

-я, мамо, я

-ми так за тебе хвилювалися

-знаю, але я тепер тут. Все чудово. А тепер з вашого дозволу я піду посплю до себе, а вранці все розповім

Я направилася до себе в кімнату та вже по інерції махнула пальцями для того, щоб світло ввімкнулося. Найжахливіше, що в мене вийшло

-ні, ні, цього не може бути. Мені просто потрібно поспати, можливо, мені примарилося 

Заснути я так і не змогла, тому вирішила знайти свій старий телефон зарядити його та подивитися, що відбувається в світі. Знайшовши телефон та поклавши його на зарядку я ввімкнула телевізор та почала гортати канали. За ці 3-4 роки все змінилося. Новин стало набагато менше, збільшилася кількість розважальних передач, навіть з'явилися нові канали. Просиділа я так до 3 ранку, а потім просто відключилася

-Дашо, вставай

-Келін, у мене ще є час

Сказала я за інерцією. Я ніколи не помічала, що вже звикнулася з тим світом 

-вибач, мам. Це вже звичка

Проторохтіла я сідаючи на ліжку, а мама зробила теж саме та наче хотіла підготуватися до розмови. Вона шумно видихнула та почала розмову

-я досі не вірю, що ти повернулася. Ці 4 роки для мене були жахливими, а коли ти повернулася то наче сонце зійшло. Вибач, я як завжди розчулилася. Ти краще скажи як тобі жилося в тому світі?

-я все розповім за сніданком, а зараз з твого дозволу я піду в ванну кімнату 

Вода лилася рікою, а я все думала і думала. Що коїться з моїм життям останнім часом. Куди я докотилася? Колись я думала як тільки скласти іспит, а тепер, все змінилося. Я змінилася. Весь час я думала, що всі мої проблеми зникнуть як тільки я зможу попасти додому, але це не так, їх стало ще більше. Тепер у мене вдвічі більше проблем. Я весь час ловлю себе на думці про той світ. Так, потрібно просто все відпустити. Це все забудеться, як один красивий та цікавий сон. Принаймні я на це надіялася. З душу я вийшла досить пізно, тому швидко перевдягнулася та хотіла було вже сушити волосся, але в моїй голові з'явилася одна ідея

-вчора вийшло. Так чому ж сьогодні не вийде?

Сказала я сама до себе та вирішила спробувати заклинання. О диво, вийшло 

-я не можу повірити, хоч щось хороше від цієї магії залишилося 

Я швидко спустилася до батьків та з повним ротом (чого в тому світі робити я не могла, адже у такої молодої леді як я мають бути манери) почала переповідати їм все, що відбулося зі мною. Звичайно ж інколи не домовляла деякі деталі. З сім'єю я швидко набулася та була впевнена, що ми ще встигнемо поспілкуватися, а тому подзвонила всім подругам та сказала, що їхня блудна подружка накінець повернулася. На вечір всі четверо вже сиділи в мене вдома, а батьки, щоб не заважати нам вирішили навідати мою сестру та розповісти їй хороші новини. Хоча я впевнена, що вона була не сильно рада цьому

-господи, Дашо. Ну ти даєш, пропала, від тебе ні звістки. Ми ніяк не могли дописатися до тебе. Ми вже почали думати, що ти померла, але ж похорону не було