Знову нема світла? - Оля

Ми всі вийшли з порталів практично одночасно та я налетіла на Аманду, яка взагалі цього не чекала 

Боковим зором я побачила, що Вільям підтримав дівчину за талію для того, щоб вона не впала, а дівчина тільки мило посміхнулася йому. Невже у цих двох щось сталося за цей час? Я все маю дізнатися

-невже ти так сумувала за мною?

-звісно. Твій брат мені набрид

-а я що тобі казала, Вільям. Вони вже 10 раз пересважалися, що вже зробив мій братик?

-на цей раз твоя матір. Залишилася тільки ти з вашої сім'ї, а брат ні краплі не краще, захищав її

-я бачу тобі краще, вже обговорюєте мене. Це вже краще

-він ще й знущається, прибила б гада

-та я й не проти. Головне, щоб пробачила

-ти потрапив, друже

-я це вже зрозумів 

Тим часом інші теж вийшли з порталу та ми всією дівчачою компанією пішли в кімнату обговорювати все що трапилося, а на завтра домовилися, що будемо вирішувати мою проблему, адже сьогодні всі вимотані і хочуть поговорити та відпочити 

-ну, не тягни, що в вас сталося? Чому ви посварилися?

-через дурню

Я встала та почала ходити кімнатою склавши руки в боки, а коли накінець зібралася з думками то гучно видихнула та почала говорити, а в ході розповіді весь час жестикулювала руками 

-твоя мати прирівняла мене до Фенегал. Мене до Фенегал, ти уявляєш?

Сказала я на підвищених тонах 

-це все?

-наче цього мало. Потім сказала, що у мене нема того виховання, що є у Фенегал, що я така сяка. Ось я і не витримала

-і?

-що і? Наговорила їй всякого. Сказала, що вона вас не виховувала та не має права так казати і так далі

-ну ти даєш, а брат що?

-а він матір свою підтримав. Не мене, а матір. Він повірив їй

-мда. Я такого не очікувала

-це неймовірно. Вас залишили одних буквально на 2 тижні

-Клара. Я ж невинна, хоч хтось мене тут підтримує?

-Дашо, звичайно ми тебе підтримуємо. Дівчата, підтвердьте

-дякую, Стелла, хоч хтось мене підтримує

-ти мене вибач. Мені просто потрібен час переварити інформацію. Все ж таки це натворила моя матір 

-до тебе претензій поки нема

-бачу у вас тут цікаво

-Келін, а я думала чого не вистачає

-взагалі-то я тут з самого початку, але ви мене не бачили. Така властивість духів, вони можуть бути зовсім непомітними

-так, про мене поговорили, а тепер про тебе ще ні

-про мене?

Дівчина зробила здивовану гримасу та подивилася на мене

-так, Амандо, саме про тебе, що у вас там?

-з чого ви взяли, що між нами щось є?

-не придурюйся, це бачили всі

Сказала Стелла розчісуючи своє довге волосся 

-ну

Дівчина наче спеціально затягувала це її ну, а ми всі згорали від нетерпіння 

-добре, розповім. Якщо коротко то ми тепер зустрічаємося

-а я вам казала, що так і буде. Келін, з вас 2 мідяка

Сказала я, а дівчина втупилася в мене. На її обличчі було замішання та трохи гніву

-ви заклалися на наші відносини?

-так, що тут дивного?

Наче між іншим сказала я 

-на 2 мідяка. Я казала, що ви будете зустрічатися. Взагалі заклалися ми всі 4, кожна по два мідяка поклала. Я і Стелла на те, що ви почнете зустрічатися після практики, а Клара і Келін, що не почнете, тому я перемогла в цьому спорі

-не очікувала. Я зроблю вигляд наче цього не чула 

-добре

-незнаю як вам, а мені цікаво чи знайшли ви те, що шукали?

-знайшли

Сказали ми хором та полізли в кармани. Вже через хвилину на журнальному столику, що стояв посередині кімнати стояли 4 частинки ключа

-дайте подивитися

Я взяла всі частинки та почала складувати їх до купи, як тут на столику я помітила жовте сяйво. З кожною секундою воно ставало все більше і більше та накінець заповнило весь простір в кімнаті 

-що це в біса таке?

-незнаю, це все дуже дивно

Сяйво потиху зменшувалося та я змогла розгледіти ключ і о диво. Він з'єднався, хоча я нічого не зробила 

-я не можу в це повірити, це просто неймовірно

-не те слово

-прочитай ще раз те, що ми знайшли

-добре

Я витягнула бумажку на яку записала те, що залишила нам Корс та прочитала

-ключ до вирію-збери по частинкам, печери допоможуть, а в печері, в якій ти опинилася попадеш додому 

-в печері, в якій ти опинилася попадеш додому, можливо, там є якісь двері і їх можна відімкнути цим ключем

-ні, Келін, дверей не було 

-а якщо просто в стіну вткнути

Пожартувала Стелла, а у мене з'явилася ідея 

-Дашо, я пожартувала 

-твій жарт може стати правдивим

-та це ж дурня

-поки не спробуємо не дізнаємося. Як я тепер засну. Всю ніч буду про це думати

-а хто сказав, що ми всі будемо спати?

Грайливо сказала Аманда та я одразу зрозуміла, що вона має на увазі, але краще перепитати 

-ти про що, Амандо?

-можемо пробратися в печеру. Хлопцям нічого не скажемо, а самі все вирішимо, якщо твоя здогадка правдива, а вже завтра ми будемо знати як тебе повернути додому 

-Аманда, ми зможемо це зробити?

-чому ні. З гуртожитка швидко вислезнемо, порталом доправимося до печери швидко спробуємо нашу ідею і повернемося тим самим способом

-то чого ми сидимо?

-у нас маленька проблемка

-що таке, Стелла?

-не забувайте, що просто так ми не вийдемо звідси, Келін, не допоможеш нам?

-добре, так і бути. Я прикрию вас, у вас 2 години

-дякуємо тобі, Келін, ми швидко

-йдіть вже

Ми всі четверо швидко вийшли з кімнати та попрямували до виходу з гуртожитку. На дворі вже була ніч. Я подивилася на небо та побачила знайомі обриси сузір'я. Це мала ведмедиця, невже вона тут є, дивно, але думати про це часу в мене не було, адже Аманда саме зайшла за ріг та почала відкривати портал

-чого стоїте, портал не вічний 

Ми всі швидко пробігли через портал та опинилися в вже знайомій мені печері. В печері було вогко та темно, що було й не дивно, як тільки я зайшла то мене поглинули спогади. Як я попала в цей світ, як мені було погано. Я на мить наче перемістилася в минуле та на мене знову нахлинули ті самі емоції