Аметистовий браслет для Аглаї - Катерина Федоровська

Та вона, хитнувши заперечно головою, попрямувала всередину такого не любого їй дому Домбровських.

Юна Едда здавалася наївною та тендітною дівчиною. Однак у тих виразних очах кольору гречаного меду виднілися бурштинові краплинки надзвичайної рішучості та небаченої сміливості. Її смаглява шкіра була ніжною попри часті ритуальні малюнки. Та сама вона ніби світилася добротою та щирістю, хоч і встигла ковтнути гіркого напою людської злоби та ненависті.

Коли ця дика квітка з’явилася у маєтку, Касію було байдуже щодо неї. Дім величезний і не перетиналися навіть. А якщо й зустрічав її десь випадково на спільних трапезах чи в коридорах, то поводився стримано та ввічливо. Не так, як його молодший братик, який відкрито виказував неприязнь.

Тож не друзі вони були з Еддою, але й не вороги.

Підхопила свою торбу й спитала, де б можна було підготувати все. Едда гарно знала мову, граф Едуард вперше з’явився на острові, коли їй було років десять. Навчив читати, рахувати, розмовляти своєю мовою. А коли вже Едда розцвіла, мов острівна орхідея, досягла відповідного віку й поцупила із храму браслет, то й науку кохання із графом подужали.

Касій запропонував у камінній залі розмітитися. Символічно це було чи що. Там, де все почалося, там має і закінчитися. Адже в лабораторію, де минулого разу трапилася біда та добряче порвало магією тіло Едуарда, йти якось не хотілося.  

Проте, перш ніж розпочати ритуал, захотіла Едда навідатися до пантери.

Та Касій чомусь стрепенувся. Навис твердою скелею над нею.

- Ні, дорогенька, май совість. Потім побачишся зі своїм коханим, зніми прокляття свого татуся і роби що хочеш! – жорстко й злісно прозвучали його слова, не просив - наказував.

Едда глипнула на нього здивовано, проте сперечатися не стала. З торбою своєю до  низького чайного столика підійшла. Розбирала дрібні тканинні торбинки із магічними порошками, порозкладувала їх обережно.

Касій же наказав барону, який заглянув у залу, піти до материних покоїв та гукнути їх із Клотильдою. Те, що барон їх не бачив не було проблемою. Впевнений був, що підуть за ним, щойно зрозуміють, що можуть вже нарешті позбавитися цієї магічної халепи.

А Едда тим часом, поки Ґеорґ ходив по цих не приємних їй жінок, нанесла на обличчя ритуальні малюнки. Випила ще якийсь напій. Як пояснила Касію, для того, щоб духи швидше її почули. Тихим мелодійним голосом почала співати ритуальні пісні своєю мовою, закликаючи духів дати  їй сили та удачу, щоб все в неї вийшло.

Касій повільно проходжувався мимо, уважно спостерігав за всіма цими приготуваннями й помітно нервував. Бо ж не знав, чи вдасться йому здійснити задумане.