Українська література » Фентезі » Привид безрукого ката - Андрій Процайло

Привид безрукого ката - Андрій Процайло

Читаємо онлайн Привид безрукого ката - Андрій Процайло
видав цілого листа...

— Ти розумів, що треба замовкнути?

— Звичайно. Але не мав сил зупинитися. Може, навіть не хотів. Бо у цю мить сенс життя був... у цій миті.

— Твереза думка. Отак би повсякчас.

— Точно. А як? Знову шукати якогось відьмака?

— Бажано самому для себе ним бути.

— М-да... Правду кажеш. Тоді чому ти, дорогенька, мене постійно намагаєшся підсадити на якусь чортівню?

Ураз Марі Шмідт дуже змінилася на обличчі, що й сліпий би помітив. Біль приховати не виходило.

— Постійно — я маю на увазі вдруге, — намагався виправитись. — Відьма, маг, розумієш?.. І взагалі, щойно я невдало пожартував. Зіграв найтупішого у світі дурня. Бо я добре знаю... Я переконаний, що коли хтось з людей у цьому світі бажає мені добра, то цей хтось — Марі Шмідт. І вона послана мені Богом, якщо Бог знає, що я ще живу...

— Не гріши, дурнику, — Левова щирість переконала жінку, що він її вколов боляче не зо зла. З ким не буває... — Леве, — Марі його зупинила біля освітленої вітрини магазину одягу, де симпатичні штучні дядьки і тітки були прикрашені шикарним одягом із шаленими знижками, — якщо не секрет, як ти так зразу збагнув, що відьму ми вже проґавили, і що треба мчати до пані Стефи?..

— Не секрет, Марі... Я їх просто побачив. Одна і друга до мене махали пальцем. Великим. Робили жест, що означає «люкс», «класно»... Спочатку відьма. Її палець був у крові. Потім сусідка. Ще із сухим пальцем, непорізаним. Як ці відеокартинки з'явилися у мене в голові — пояснити не можу... І не хочу...

Марі згадала молоду відьму. Як та перелякано верещала, що всі хочуть її крові. Вона бачила наперед. І за це поплатилася. «Борець за справедливість» її якось вичислив і підписав. А потім допоміг збожеволіти, щоб менше пхала носа до чужого проса. І щоб часом не допомогла Левові...

— Уявляєш, Леве, — заговорила, — якщо знаєш результат, то не так і важко розкодувати катового листа...

— Ти вирішила пожартувати? — Лев глянув на неї, щоб уловити вираз обличчя.

— Ні, швидше дослідити... манеру розшифровки. Дивися, рядок «через треті півні за одкровенням неземним, щоб звідати незвідане, збагнути незбагненне...» чітко вказує, що «клієнт» — третій; і хто ще може поділитися одкровенням неземним, привідкрити незвідане, незбагненне, як не відьма, га?..

— Не знаю, — признався Лев. — А в тебе гарна пам'ять...

— Що є, то є, — увічливо сприйняла комплімент Марі. — А в рядку «яке затаїлось четвертоване за порогом твоїм з оком зміїним...» «четвертоване», швидше за все, вказує на четвертого кандидата на зважування; ну і хто, крім сусідки, постійно перебуває за порогом, і своїм, і твоїм, до речі, підглядаючи у дверне вічко, наче зиркаючи в зміїне око?.. Ну як тобі міркування?

— Наче сходиться... Лиш як він міг наперед це знати?.. Це — не сходиться ніяк.

— Як міг знати він — не твої проблеми. Принаймні вони зараз не на часі. Твої проблеми — як можеш знати ти?!. Головне — що сходиться, як ти кажеш... Значить, є сенс над цим пофантазувати... Щось та й відкладеться. Думаєш, образи відьми і сусідки перед твоїми очима в момент небезпеки з'явилися просто так, на голому місці?.. Я більш ніж переконана, що ні... Зерно у тобі було — тому ти побачив... Так що не нехтуй дослідженням уже відомого тексту... Медитуй, релаксуй, вивчай, шукай свої варіанти, пояснення... І тобі відкриється...

— Думаю, ти можеш замінити відьму, поки та лікується, — невдало пожартував Лев.

— Я рада, що ти оцінив силу моєї думки, — сказала Марі, глянула на зупинку, послизнулася, з розбігу поцілувала Лева... в носа і вскочила в автобус, що починав уже втікати...

34

Ярема Сильвестрович блаженствував. Не життя, а казка, не випробування — а насолода... Бо є беззаперечна впевненість: як не крути, з якого боку не підходь, куди шпильки не втикай — він переможе...

А все Зоряна! Вона заряджає не тільки його тіло, вона заряджає мозок! Доля вгадала з іменем, підкинувши ідею її батькам назвати дівча Зоряною... Від слова «зоря». А зоря — це зваба, краса, потужна енергетика, самовпевненість, незалежність, схильність до крайнощів. Так принаймні пише Інтернет. І не бреше... Лавник і сам, без Інтернету, міг би дати своїй коханій такі характеристики. Не жінка, а скарб... Як він міг стільки років нудитися зі своєю колишньою — не розуміючи?.. Бевзь... Бо ну нічого, нічого, крім молодості, не було у них спільного. А закінчилась молодість... у неї... то й поготів...

Зорянині крайнощі доводили Ярему Сильвестровича до безумства. Вона так віддається, наче мстить чоловікові за те, що ризикнув взятися за неї. Вона кидає йому виклик і пробуджує у ньому воїна-смертника!.. Ярема знає: якщо воїн перемагає — добре усім. Програє — пропадає. Бо без упевненості у собі до такої жінки не приступить жоден чоловік. Зневага в її очах — гірше смерті... Тому Лавник не боявся конкурентів, бо їх просто не було. Виродилися або ще не народилися. Або нехай ризикне хтось, якщо такий сміливий, посягнути на Зоряну. Та одного її погляду пристрасно-вогненного не витримає. Не кажучи вже про те, що матиме справу з ним, безсмертним...

У миті близькості диво-жінка нагадує Яремі

Відгуки про книгу Привид безрукого ката - Андрій Процайло (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: