Бар "На перехресті" - Тетяна Гуркало

Про те, що карта та компас у руках зовсім не гарантують правильного напрямку

Чоловік повинен знайти правильну мету у житті, а жінка – чоловіка з правильною метою.

  Бернард Шоу

З розгромленого готельного будинку їх таки вигнали. Можливо, залишили б, якби хтось погодився сплатити збитки. А так, ельфійка гордо задерла носа і заявила, що не збирається платити за мужланів, які спочатку схвально свистять, через те, що у неї в стрибку через перила задерлася спідниця, а потім, коли вона починає на свист стріляти, кричать, біжать і ламають усе поспіль. Нервові вони якісь.

Луї та Мірет оплачувати розваги вовка та Аллочки відмовилися тим більше. Некромант ще й захотів грошей за термінове та якісне прибирання.

Жаба сказала, що грошей у неї немає, але вона може віддати якусь частину комарами та мухами. Живими. Якщо господарям воно потрібне, то вона з радістю наловить. Їм чомусь було не потрібно.

Аркалель у відповідь на вимогу заплатити став у горду позу і сказав, що жалюгідні люди повинні бути вдячні йому за те, що він вшанував своєю присутністю їхній хлів. Тепер господар може сміливо пригвинчувати табличку над дверима і хвалитися, а він не цінує. А господар, замість того, щоб зрадіти та скористатися ідеєю, пообіцяв розбити табличку на ельфійській голові.

У водяного господар грошей уже не просив, вразившись його зовнішністю, але вигнав усіх, заприсягнувшись більше не впускати таку різношерсту компанію.

Довелося різношерстній компанії сідати в машину і їхати далі, з думками про Гераклові подвиги і молодильні яблука, щоб бродячі портали вивели куди треба.

Далеко, щоправда, не поїхали, довелося зупинитися на галявині, розстелити покривало та зайнятися хірургією. Тому що Аллочка виявилася дуже влучною заразою, а вовку, тепер уже в людській подобі, було незручно сидіти на кулі, що застрягла в дупі. Чому він про цю кулю не сказав одразу ні Луї, ні Міррет, ні навіть Аллочка з'ясувати не змогли. Варен знизував плечима і посилався на те, що було не до неї. Куля не срібна і рана загоїлася майже відразу, так що…

— А ти впевнений, що зможеш це зробити? — напружено допитувався вовк, лежачи на животі і недовірливо дивлячись на коліноуклінного некроманта.

— Некроманти майже лікарі, — впевнено сказав Луї. — Нам теж треба знати внутрішню будову людини, тому ми також тренуємось на трупах.

— Але я поки що живий, — сказав вовк.

— Так поки, — поспішно «заспокоїв» Луї і подивився на Мірет. — Сестро, знеболюйте!

— А може, нехай і далі так ходить і мучиться? — задумливо спитала Аллочка, що всю дорогу дулася на мерзенного ошуканця, але більше не намагалася його вбити.

— А ти продовжуй інструменти знезаражувати, — сказав Луї. — Не відволікайся.

Ельфійка, яка вважала, що нічого вовку і від необеззараженных інструментів не зробиться, а якщо зробиться, то так йому і треба, тільки пирхнула, але жбурляти ніж у калюжу не стала, хоча дуже хотілося.

— Такс, приступимо, — вирішив Луї, приймаючи з рук Аллочки оброблений ельфійською магією ніж. — Здається тут, — сказав не дуже впевнено, намацавши те, що здалося кулею.

— Я передумав, — заявив Варен. — Не так мені й незручно було.

— Міррет, анестезію!

— А може, його по голові стукнути і вирубити? — задумливо спитала сама в себе Аллочка і озирнулася в пошуках чогось важкого.

— Не треба, — сказав Луї і рішуче приступив до операції. — Ага, знайшов. Сестра, пінцет.

Аллочка, хмикнувши, передала Мірет пінцет для вищипування брів, іншого дівчата не знайшли.

Міррет віддала інструмент некроманту, а він у свою чергу здивовано на нього подивився.

— Так, — сказав задумливо. — Цим я точно нічого не дістану. Може ножем підчепити? Або вирізати? Шрами чоловіків прикрашають.

— Особливо на такому місці, — хихикнувши, сказала Міррет.

— Заліки, іспити, — похмуро пробурчав вовк.

— Може його зашити? — спитала Аллочка, помилувавшись діркою в сідниці вовка, що вийшла після вилучення кулі.

— Шити я не вмію, якось не доводилося, — зізнався Луї і подивився на дівчат.

— Я теж не вмію, — сказала Міррет.

Аллочка тільки пирхнула і Луї перевів погляд на її батька. Аркалель гикнув і рішуче сьорбнув з пляшки. Шити він явно не вмів, не збирався і взагалі боявся крові.

— Ех, молодь, — буркнула жаба. — Нічого ви не вмієте. Усьому вас треба вчити. Давно я жаб’ячу шкірку не скидала. Ану, всі відвернулися!

Пролунало так наказово, що відвернувся навіть вовк, а коли схаменувся і подивився на жабу, на її місці стояла красуня в зеленій сукні. Ельф від несподіванки навіть вином захлинувся і довго кашляв. А жаба гордовито повела плечима, дістала з повітря котушку сріблястих ниток та голку.

— Міррет, додай знеболювання, — вирішив Луї і поступився місцем біля «операційного столу».

Шов у жаби вийшов гарний. Вовк трохи побурчав на самозваних медиків, підтягнув діряві штани, підвівся і пішов до ельфа, котрий перестав кашляти, але був явно неадекватний, надто вже в нього розгублений і нерозуміючий погляд.

— Та перевертень вона, перевертень, чого дивуватись? — буркнув Варен, відбираючи у Аркалеля пляшку.

— А чому одразу не зажило? — спитала Міррет, підкравшись до викладача.

Він, якраз пив вино, закашлявся, віддав ельфу пляшку і пробурчав:

— Іспити.

— А не зажило чому? — ні крапельки не зніяковіла дівчина.

— Тому що життю нічого не загрожує, — замість вовка сказала жаба. — Воно завжди так, коли не дуже терміново, регенерація йде повільно, трохи швидше, ніж загоєння у людей. А ось у бою все відбувається миттєво. Тому перевертні страшні воїни.

— Ага, — сказала Міррет. — А ви хто?

— Та жаба я. Весь наш рід жаби-перевертні. Народить дівчинку чергова красуня, яка спіймала стрілу, так і з'явиться на болоті нова жаба років через п'ятнадцять. Заведено так з давніх-давен і магією закріплено. Буває навіть, що закохається діва-жаба в доброго молодця, але з магією роду сперечатися не можна. Тож дає вона йому в руки лук, стріли, а сама бігом у болото. Він стріляє, вона стрілу ловить і можна весілля грати. А буває, що немає нікого, кому можна вручити лук, тут доводиться йти на болото і чекати. Я шість років чекала, поки мій Іван почав стріляти, хороший він був мужик, хоч і дурень.