Бар "На перехресті" - Тетяна Гуркало

Боги стали захищатися як могли, стикаючись щитами та нейтралізуючи силу один одного. Лак'яна натхненно репетувала і вимагала негайно врятувати її світ, інакше вона кожному заштовхає огірок у дуже непристойне місце. І це було страшно, дуже впевнено всі ці обіцянки звучали. А Елана у панцирі з темного вогню, який робив її схожою на провісницю Армагеддона, йшла вперед, роздаючи тумаки. Дійшла до Яй-Каая, котрий розумно заліг під кріслами і врізала йому в око.

— А тепер ви нас вислухаєте, — сказала, трохи задовольнивши свою мстивість. — І тоді все закінчиться швидко та правильно. Бо додумалися, послали дівчинку шукати давно вимерлих реліктів і навіть допомогти не хочуть.

Яй-Каай кивнув головою. Чесно кажучи, він був проти подвигів Геракла. Саме тому, що заміну тій же гідрі знайти практично неможливо. Але його слухати не стали, надихнувшись тим, що здавалося виходом із ситуації.

***

Компанія викрадачів поясів тим часом доїхала до невеликого містечка та вирішила там відпочити та переночувати. Дівчатам, навіть лісовій діві Аллочці, набридли намети та спальні мішки. Чоловіки мужньо в цьому не зізналися, але й заперечувати проти корчми з усіма зручностями не стали, слухняно зняли дві кімнати — одну для себе, одну для дівчат.

Міррет з насолодою викупалася, дочекалася поки з ванної кімнати вийде ельфійка, а її місце займе жаба, яка повідомила, що плавати буде довго і з насолодою.

— Дурня якась, — сумно сказала Міррет, помахавши в повітрі листочком зі списком подвигів. — Де тепер це шукати?

— Вовк, мабуть, знає, — озвалася Аллочка, висушивши теплим вітерцем волосся. — А давай розпитаємо його докладніше. Бо поки що все дуже таємниче.

— Давай, — сказала Міррет, яка саме на цю пропозицію сподівалася. Тому що наодинці тиснути на викладача боязно, а от із ельфійкою та її револьвером — це вже зовсім інша річ.

Аллочка піднялася на ноги, інстинктивно схопила зі столика кольт і помчала, не чекаючи Міррет. Двері кімнати чоловіків вона відчинила, навіть не постукавши — якщо не замкнулися, значить нічим поганим та інтимним там не займаються.

Вони не займалися.

Луї сидів на підлозі і перебирав пальцями в повітрі, ніби намагався щось упіймати.

Варен сидів навпроти нього і тихенько пояснював:

— … Звукові хвилі в магії використовуються з давніх-давен. Спочатку взагалі їх використовували, впливаючи на структуру сили словами, тоном, модуляціями голосу. Це потім дізналися, що можна й безпосередньо, але учнівство все одно починається із голосу. А твій дар дозволяє за допомогою звуку впливати не лише на твою внутрішню силу, а й на ту, що розлита довкола. Щоправда, через навчання сімейному ремеслу, ти впливаєш однобоко, інстинктивно вкладаючи бажання налякати і вигнати. Думаю, якщо потренуєшся, зможеш навіть закохати в себе когось, хоча я б не радив, є застосування для цього дару набагато краще.

І все б нічого, але сидів вовк у людській подобі. Великий такий чоловік, одягнений тільки в штани, волосся мокре, на плечі рушник. І голос знайомий-знайомий. Аллочка навіть згадала, де саме його чула.

— Ах ти, мерзенний обманщик! — голосом, що зривався від гніву, сказала вона і направила на чоловіка револьвер.

Він обернувся, оцінив картину, що відкрилася, і схопився на ноги.

— Я зараз все поясню, — сказав серйозно.

— Ах, поясниш?! Та як ти посмів!

І вистрілила.

Варен з нелюдською спритністю встиг відскочити. Аллочка ж забігла до кімнати, схопила глечик із водою і запустила йому в голову. Гидкий обманщик різко присів і глечик пролетів повз, розбив вікно і зник десь зовні. Судячи з криків, що пролунали незабаром, не просто так зник, а встигнувши в когось потрапити.

— Уб'ю, — похмуро пообіцяла ельфійка.

— Нехороша дівчина! Конокрадка! — обізвав її вовк.

Ельфійка знову вистрілила, майже впритул, а вовк замість того, щоб вистрибнути у вікно слідом за глечиком, упав на пузо і спритно проповз у неї між ніг. Ще й присвиснути встиг, повідомивши, що чорна мереживна білизна — його улюблена.

Червона від злості і збентеження ельфійка запустила слідом чоловікові табурет, вилаялася на мові дроу і, пообіцявши кастрацію без наркозу, кинулася слідом.

— Негідник! — репетувала вона в коридорі.

— Тобі потрібний був вовк! — відповів їй негідник.

— Бах, бах, — казав кольт.

— Клята дівка піщаних гулів! — кричав хтось унизу, у залі.

— Уб'ю! — волала Аллочка.

— Крак! — голосно вторило їй щось, що ламається.

— Заспокойся, о прекрасна… — ніс нісенітницю вовк.

Луї підвівся, глибоко вдихнув і вийшов із кімнати. Підморгнув Міррет, що стояла біля стіни, помилувався розгромом. Потім підійшов до сходів і трохи подивився на натовп мужиків, дівчат, що верещать, і собак, котрі дружно носяться туди-сюди. Мужики ламали стільці, кидали столи і заважали ельфійці прицілитися. Бардак у залі встигли розвести страшний і заспокоюватися на досягнутому явно не збиралися.

— Ось тобі й Авгієві стайні, — задумливо пробурмотіла Міррет.

Луї кивнув головою, повернувся до кімнати, а потім вийшов звідти з гітарою.

— Зараз приберемо, — пообіцяв він похмуро і видав акорд, різкий і пронизливий.

Народ унизу завмер, наче прислухався.

— Ага, — сказав Луї. — Значить, буде вам Металіка.

І була Металіка. І розбігалися всі в різні боки, чомусь хапаючи уламки і несучи з собою. І тільки одна чутлива ельфійка розумно знепритомніла і лягла де стояла. І вже не бачила, як самовіддано вовк витяг її буквально з-під чиїхось ніг і заволок під уцілілий стіл.

— Ось, — сказав Луї, коли загальна зала спорожніла. — Потренувався.

Злегка оглухла та трохи шокована Міррет кивнула.

А поруч із нею з'явився Яй-Каай, дивуючи світ свіжим фінгалом під правим оком. Він потряс дівчині руку, вручив м'ятий листочок і урочисто оголосив:

— Другий подвиг зарахований!