Бар "На перехресті" - Тетяна Гуркало

Луї, який запалював зірки і руйнував світи, глибоко вдихнув і, змусивши чужу гітару взяти високу ноту, завмер.

З темного кута пролунали оплески.

— Непогано, — сказала саксофоністка. — Коли надумаю перероджуватись, покличу тебе.

— Навіщо? — здивувався Луї.

— А від твоєї гри жінки до палаючих хат забігають і коні на ходу здихають. Мені перше не завадить.

Луї знизав плечима, про всяк випадок вклонився і пішов ловити дітей, котрі каталися на дверях. Дощ справді закінчився, і з неба з цікавістю дивилося сонце, що відбивалося в дрібних калюжах.

Мопед терпляче чекав на господарів і передчував помсту. Заводитися після того, як довелося викупатися під холодною зливою, він не збирався.

Сім.

— Чого бажаєте? — спитав бармен у саксофоністки, яка пакувала свій інструмент у валізу.

— Миру в усьому світі, — пробурчала Дженні.

— Неможливо, — відповів бармен.

— Тоді нічого, — сказала дівчина і стала на ноги. — Захід сонця вже закінчився. Поїду я додому, бо батьки знову турбуватимуться. Я, коли дзвонила, обіцяла приїхати ще годину тому. Мама напевно пиріг спекла.

І пішла, помахуючи валізою.

Вісім.

Бармен дістав з-під стійки пивний келих і почав його протирати, косячись на телевізор, де гарні жінки валяли одна одну в багнюці. До кінця зміни було ще три доби. І за цей час до бару напевно забреде черговий ненормальний відвідувач. Аби знову та сектантка з їжаками. Від її проповідей у бармена боліла голова, і хотілося напитися. Але він мужньо тримався. Тому що підозрював — варто лише дати слабину і їжаки справді заспівають. Або на електрогітарах грати почнуть. Не дай боже так само, як сьогоднішній тато двох дітей.

Шановні читачі, якщо вам сподобалася книга не забувайте ставити їй вподобайку, а також коментуйте, авторів коментарі надихають))

Також, якщо ви не підписані, підписуйтесь, так ви нічого не пропустите.

Кінець