Ринок Троєщина - Олег Петренко

Олег разом з Танею пішли на кухню і коли Олег почав притягувати руку до чашки, Таня посміхнулася і сказала:

- Сину, що ти хочеш?

Олег знову потягла рукою до столу і хотів щось сказати, але в нього нічого не вийшло і Таня запитала:

- Ти краще скажи, що хочеш зараз зробити?

Олег подивився з усмішкою на Таню і нічого не сказав, а Таня знову звернулася до Олега і почала пояснювати йому те, що зараз потрібно зробити.

- Олег я тебе не зрозуміла. Якщо ти хочеш щось взяти зі столу, то краще скажи, і я тобі дам.

Олег притяг руку спробував сказати але слова були не зрозумілі, а сказав він такі слова:

- Мамо, дай мені чашку, - його обличчя почало тремтіти.

Таня уважно подивилася на нього і побачила зляканий вираз обличчя з усмішкою. Їй стало якось не по собі і вона уважно почала на нього дивитись не розуміючи того, що Олег у дитячому садку став жертвою вихователів і під час їхніх ритуалів втратив мову.

Таня уважно подивилася на Олега:

- Олеже, давай з тобою домовимося. Якщо ти говоритимеш, що ти хочеш зараз робити, то я тобі допомагатиму і тобі не потрібно буде робити великих зусиль, щоб зробити те, що ти хочеш зробити.

Олег усміхнувся і почав кивати головою, а на його обличчі був сильний страх із усмішкою, і це ще більше насторожило матір. Вона не розуміла, що відбувається з Олегом, адже вигляд у нього був розумного та спокійного, але чомусь було порушення вираження емоції. Звідки такий стан з'явився вона не знала і крім дитячого садка Олег більше ніде не бував, а там на вигляд найкращі та дбайливі вихователі які доглядають їхніх дітей коли батьки працюють на роботі.

Таня сумним обличчям подивилася на Олега:

- Добре, я зараз тобі допоможу. Можеш мені нічого не казати. Я розумію, що ти нічого не скажеш і це буде марною тратою часу чекати твоїх слів.

Таня взяла чашку і дала її Олегу, а він зробив кілька ковтків і посміхнувся з тим самим виразом страху, усмішкою. Простягнув руку і віддав чашку назад Тані, а вона взяла її та поставила на стіл. Олег глянув на Таню, посміхнувся і швидко побіг у кімнату грати з братом. Забіг у кімнату і застрибнув на Сергієве крісло, почавши стрибати і голосно сміятися, а вдав, що не помічає його присутності і далі спить. Молодший брат почав ще голосніше сміятися і Сергій посміхнувся і відштовхнув Олега від себе, а той продовжив сміятися. Не втримав грайливого настрою Олега і відштовхнув ковдру, став на ноги і вони разом почали стрибати та один одного штовхати зі сміхом.

Петро перебував у своїй кімнаті і відпочивав на ліжку. Він мав нелегкий тиждень, виконано більше норми роботи. Коли почув, як сміються його діти, посміхнувся і швидко підвівся з ліжка, зайшов до них у кімнату та почав грати з ними, обіймати, голосно сміятися. Таня, перебуваючи на кухні, почула сміх у кімнаті та швидко зайшла побачивши цю дивовижну картину щасливої родини. Її чоловік грав із дітьми, а вона почала радісно посміхатися. Час проходив швидко і спостерігаючи за їх грою через десять хвилин сказала:

- Хлопці, нам час виходити. Сьогодні треба прийти набагато раніше, адже у вихідний день багато людей. Усі всі скуповуватимуть і не лише наш батько отримав зарплату, а й інші люди, які бажають придбати нові речі. Я б хотіла, щоб для наших дітей залишилися іграшки.

Петро розвернувся до Тані:

- Добре. Зараз я одягну дітей і за десять хвилин ми вже вийдемо з квартири.

Таня посміхнулася:

- Добре, тоді поснідаємо біля ринку. Є смачні хот-доги і як завжди гарячий чай.

Петро:

- Добре. Я не дуже голодний. Краще я побудую з дітьми, адже доводиться працювати вранці до вечора і в мене не так часто є вільний час, щоб погратися з синами.

Таня посміхнулася і пішла у ванну робити легкий макіяж. Петро разом із синами одягнувся і Таня вже встигла привести себе до певного вигляду та одягнутися. Зустрілися в коридорі і без слів вийшли із квартири у напрямку зупинки. Дочекавшись міського автобуса, він приїхав за дві хвилини, сіли в нього і поїхали до зупинки біля ринку. Вийшли, а коли поїхав, побачили вхід, а зверху був розташований величезний напис з одним словом, а це була назва ринку «Троєщина». Це був великий речовий ринок, де вже з іншого боку через пішохідний перехід йшла велика кількість людей і попереду вже були люди, які уважно розглядали складені речі на саморобних столах з дерева під плащовим накриттям. Коли Олег разом із Сергієм підійшли до входу на ринок, то одразу одночасно побачили попереду чоловіка, який уважно подивився на них. А він був одягнений у сорочку з клітин та темні штани та взуття теж чорного кольору. Волосся було обережно зачесане на бік, а обличчя мало овальну форму і відбивало розум, очі впевнені і темні в яких була помітна радість. Він ще стояв і дивився на людей, а на обличчі грала посмішка та радість, що сьогодні велика кількість людей прийшла на ринок і купуватиме речі. Олег звернув на нього увагу і почав розглядати і на його вигляд зрозумів ще ця людина інша, не схожа на тих людей, які сьогодні йдуть купувати речі, а людина побачила звичайну сім'ю, яка повільно наближалася до неї. І тільки коли розвернувся в ліву сторону, подивився на них і посміхнувся, а Олег уважно за ним спостерігав, не відводячи очей, він йому сподобався. За хвилину чоловік підійшов до родини та доброзичливо привітався.