Ринок Троєщина - Олег Петренко

Батько Олега працював прохідником і копав тунелі метро, що робив цим добру справу для людей, відбудовуючи підземне метро для швидкого пересування під землею з одного місця в інше без пробки на дорогах, а мати була домогосподаркою і якийсь час працювала на заводі миючі лінзи для певних технологій, але її робота була скороченою, розуміючи, що вона має двох дітей і їй потрібно виховувати їх. Весь час після роботи займалася домашніми справами та брала активну участь у вихованні, але вона ще нічого не розуміла про їхнє майбутнє. Сьогоднішній день воно зміниться і стане зовсім іншим.

Олег подивився на матір і поглядом намагався сказати:

- Доброго ранку, - видав кілька звуків.

Таня з усмішкою подивилася на Олега і відповіла:

- Доброго ранку тобі син, - і відразу почала ставити запитання, - як спав? Як ти почуваєшся? Ти пам'ятаєш, що тобі снилося? Ти не забув , що сьогодні ми йдемо купувати тобі нову іграшку?

Олег почав кивати головою і знову видавати певні звуки та сказав затяжне слово:

- Ні.

Сергій лежав в іншому кутку кімнати, почув слова матері і подивився на Олега із заздрістю, але не промовив жодного слова.

Таня подивилася на Сергія і йому теж сказала:

- Доброго ранку.

Привітавши його з сьогоденням, він відвернув голову. Таня завжди позитивно ставилася до кожного дня, розуміючи і цінуючи життя народженню двох синів, братів. Її погляд не видавав ніяких емоцій крім радості та задоволення тих, хто розуміє набагато більше і те, що відбувається між братами і які не можуть знайти спільну мову, але не знали того, що з ними було в дитячому садку. Це стало вагомою причиною розлучати їх, а в такому віці не могла подумати, що з ними відбувається такі речі. Завжди незважаючи на нерозуміння з наполегливістю намагалася помирити двох братів.

Таня подивилася на Сергія:

- Сергію, чому ти такий незадоволений? Привітайся зі своїм братом. Подивися на нього, він посміхається тобі, і радіє, що в нього старший брат.

Сергій глянув на Олега, а потім на Таню, і сказав:

- Доброго ранку. Мама, мав поганий сон, і я ще не виспався. Я хочу спати.

Таня:

- Ні, ми вже не будемо спати. Зараз усі разом підемо на кухню снідати, а потім вирушимо разом із батьком на речовий ринок. Купимо деякі речі та іграшки.

Сергій:

- У мене немає жодного бажання йти та купувати іграшку. Я хочу залишитись вдома. Я не маю настрою.

Таня:

- Чому ти так до нас ставишся? Твій брат із радістю хоче піти з тобою та прогулятися. Будь ближчим до свого брата. Він твій брат.

Сергій:

- Мамо, у мене немає настрою. Я не знаю чому, але в мене такий настрій, що хочу залишитися вдома.

Олег із задоволенням подивився на Сергія і сказав через одну букву:

- Ходімо з нами на прогулянку.

Сергій невдоволено глянув на брата і відповів:

- Я подумаю.

Таня посміхнулася:

- Сергію, ти ставишся до свого брата як до чужої людини, а це твій брат. Усміхайся. Ті тільки з часом зрозумієш, коли станеш дорослим, що це коли ти маєш брата.

Сергій невдоволено подивився на Олега:

- Я не маю настрою.

Таня:

- Добре, ті ще занадто мало для такого розуміння, і я не тобі нав'язуватиму свої думки, але подумай над тим, що я тобі сказала. У цьому віці вже треба дорослішати і тобі виховувати молодшого брата. Вчити всьому, що ти вмієш і не дивитися на нього таким похмурим поглядом.

Сергій:

- Гаразд, я подумаю.

Олег усміхнувся, став на ноги і заходився стрибати і плескати в долоні.

Таня подивилася на Сергія:

- Ось бачиш, як твій брат радіє, що ти до нього звертаєшся, спілкуєшся. Йому потрібна підтримка, і він зможе розмовляти, як усі. Адже він ще замалий, щоб говорити слова у певному обсязі.

Сергій:

- Я у такому віці дуже добре говорив і знав багато слів, а він не може вимовити слова. У ін. якийсь не такий, як усі. Розумно відсталий.

Таня подивилася на Олега:

- Не говори так, він усе розуміє і йому потрібен час, щоб почати правильно розмовляти. Твій брат звичайний хлопець і він не має жодних відхилень. Він лише вчиться спілкуватися.

Таня вірила в те, що все зміниться, і Олег колись почне спокійно спілкуватися з іншими дітьми та з нею, і не буде жодної затримки у вимові слів.

Олег усміхнувся, підвівся з крісла, підійшов до ноги Тані і обійняв її, а мама погладила Олега по голові і сказала:

- Ходімо на кухню. Твій брат мав погану ніч і не мав настрою.

Сергій насупився, відвернувся і накрив себе ковдрою і почав собі щось говорити і говорив такі слова:

- Я бачу, що мій брат розумово відсталий і нічого з цим не вдієш.