Небесний Легіон - Наталія Глушко

— Сьогодні ви створюватимете  нитки магії. Спочатку вони будуть  слабкі й тендітні, але якщо ви навчитеся їх розуміти, це стане вашим першим кроком до справжньої майстерності.

— А що буде, якщо я створю щось, схоже на павука? — жартівливо запитав Лорін.

— Тоді ви будете мати багато часу для самотніх роздумів у карцері,— спокійно відповів Істар, навіть не подивившись у його бік.

Клас засміявся, а Лорін театрально розвів руками.

— Ну що ж, спробуємо,— сказав він до Ріанель, стаючи в потрібну позицію.

Ріанель зосередилася, намагаючись відтворити  рухи Істара, за якими вона уважно спостерігала під час демонстрації.. Вона відчула, як крізь її пальці проходить тепла енергія, але коли вона намагалася створити нитку, вона миттєво щезла.

— Це складніше, ніж здається, — пробурмотіла вона.

— Та це просто питання таланту, він у тебе або є, або ти Ріанель. Третього не дано,— єхидно  сказав Лорін, пробуючи сконцентруватися.

Його пальці затремтіли, і перед ним з’явилася слабка, але стабільна срібна нитка. Істар підійшов ближче, глянув на неї й кивнув.

— Непогано для новачка. Але запам’ятайте: енергетична нитка — це лише основа. Навчіться її контролювати  і вплітати в щось більше.

Лорін усміхнувся, нахилившись до Ріанель:

— Талант, я ж казав. Може, мені відразу дадуть титул Майстра магії??

— Якщо ти ще раз це скажеш, я обмотаю твої ноги тією  ниткою і підвішаю до світильника. Повисиш, поязвиш в повітрі, — відповіла Ріанель, намагаючись не розсміятися.

— Обережно,— прошепотів він,— ти виглядаєш так, наче справді можеш це зробити.

Наступна година пройшла в спробах інших учнів створити свої нитки. Елісон, усміхаючись, підняла крихітну золотисту нитку, що тремтіла у її долонях.

— Виглядає мило, — сказав Лорін, глянувши на її роботу.— Якби це була павутинка, то я би вже злякався.

Коли урок закінчився, Істар оголосив:

— Завтра ми перейдемо до складніших вправ. Ті, хто не вивчив основи, не зможуть іти далі. Пам’ятайте, магія не терпить недбалості.

— Що ж, схоже, мені доведеться тренуватися, — сказав Лорін, виходячи із зали разом із Ріанель. — Не хочу пропустити шанс створити свого власного монстра-павука і ганяти його за такими занудами як ти, Нел.

Ріанель знову мовчки закотила очі і похитала головою.