Небесний Легіон - Наталія Глушко

— Лоріне, припини,— сказала Ріанель, дивлячись на мерця, який продовжував плутано рухатися по кімнаті, немов збирався здійснити перший крок після багатьох років сну.

Але Лорін був у своєму репертуарі і вирішив додати ще одного жарту.

— Мабуть, я запропоную йому кілька уроків балету. Від такого енергетичного заряду він почне піднімати свою поставу!

Проте в цей момент труп, на диво, зібрався і кинувся до Лоріна, хапаючи його за плечі з неймовірною силою, хоча й важко йшов, ніби втратив частину рухових навичок.

— Ось чому я не люблю некромантію,— Лорін видихнув, намагаючись відірвати руки трупа, але той був неймовірно впертий.

Викладач Феранус підійшов до Лоріна і, намагаючись утримати ситуацію під контролем, доклав мінімум магії, аби стримати спроби трупа напасти.

— Лоріне, ти знову переборщив. Це не вистава, а магічний урок! Ти повинен навчити цю істоту спочатку простих рухів, та виконувати накази господаря, в даному випадку твої, а не давати їй шанс самостійно кидатися на людей!

— Ну, просто хотів додати екшину, — відповів Лорін, коли труп, що знову втратив свою спроможність рухатися, відпустив його плечі, але ще довго зберігав  безглуздий вираз обличчя.

Ріанель, не стримуючи сміху, підбігла до Лоріна і поклала йому руку на плече:

— Чуєш? Може, наступного разу краще використовувати менше гумору і більше контрольованої магії?

Всі адепти  почали сміятися, хоча й були здивовані тим, що Лорін зміг спровокувати подібний безлад. Труп, як і раніше, стояв на місці, і його рухи залишалися нестабільними.

Феранус, відчуваючи, що контроль над ситуацією неможливо повернути, поклав руки на стіл і почав вимовляти заспокійливе закляття. Зомбі перед ними знову опустився на підлогу, поки знову не перетворився на напіврозкладений шматок плоті.

— Сподіваюся, це не буде повторюватися,— Феранус не зміг стримати зітхання.— Наступного разу починайте з простих завдань, а не з балетних танців.

Лорін схопився за голову.

— Гаразд, зізнаюся, я переоцінив свої здібності. Мабуть, наступного разу залишу всі ці танці й сміх для більш підходящою ситуації!

Ріанель звернулася до Лоріна, намагаючись вирватися з цієї комічної ситуації.

— Потрібно бути обережнішим! Мертвий тепер ще мертвіший після твоїх жартів!

Лорін, не дивлячись на все це, сміявся з усіма і готувався до наступного уроку, коли йому доведеться знову пробуджувати мертвих, але вже без фокусу на гуморі.

— Я зроблю це з серйозним підходом наступного разу. Проте, хто знає, може, мертвим насправді потрібно залишатися мертвими!

Трупу, очевидно вже було байдуже , оскільки він лишився без руху.

Викладач, зі спокійним виразом обличчя, вказав на інших адептів.

— Ось і підсумок з нашого сьогоднішнього  уроку. Тренуйте свої сили, а то наступного разу я не зможу зупинити таких розумників, як Лорін,— відзначив Феранус, підкреслюючи небезпеку некромантії.

Адепти розсміялися, чекаючи наступного навчального дня, коли всі свої сили вони спрямують на щось ще складніше й небезпечніше, а для Лоріна цей урок став ще одним етапом на шляху до магічної майстерності.