Небесний Легіон - Наталія Глушко

Тренувальний майданчик для бойової магії вражав своїми розмірами. Територія тренувального майданчика була надійно обгороджена  магічним бар'єром, що захищав академію від можливих руйнувань. Повітря тут було наповнене магічною енергією, яка випромінювалася під час бойових тренувань. Адепти  вже зібралися в групи, очікуючи початку заняття.

Викладач, Великий Майстер Кайрон, здавалося, був вирізьблений із граніту. Його м'язи були такими ж твердими, як і його погляд, а шрам на обличчі лише додавав  йому авторитету. Він оглянув адептів, зупиняючись на кожному погляді, який ніби сказав: "Ви тут, щоб вижити чи щоб перемагати?"

— Бойова магія — це мистецтво, а не просто набір заклинань,— почав Кайрон, проходячи між учнями.— Ваша ціль — не лише знищити ворога, а й вижити самим. І сьогодні ми перевіримо, хто здатен думати і діяти під тиском.

Лорін, як завжди, не втрачав нагоди для сарказму.

— Думаю, моя стратегія— просто не злити бар'єр. У нас із ним можуть бути мирні стосунки.

— А в мене інша стратегія,— додала Ріанель, кидаючи на нього свій погляд.— Не зганьбитися перед усіма.

— О, це звучить важче, ніж вижити. Хтось боїться зганьбитися більше ніж померти— парирував Лорін, додаючи своїм словам театральної жестикуляції.

Кайрон зупинився біля них, склавши руки на грудях.

— Лоріне, якщо ти витратиш всю свою енергію на жарти, то точно не зможеш вижити у справжньому бою. Покажи, що ти здатен на більше ніж діставати своїх друзів.

Лорін серйозно кивнув. Його традиційно жартівлива усмішка зникла, і в очах з'явилася рішучість. Це була мить, коли він доводив, що йому притаманне щоб більше, ніж просто гумор і безкінечний запас сарказму.

Майданчик, де мала відбутися перша практична перевірка, вражав своїм виглядом. Пісок, виблискуючи і переливаючись  віддзеркалював тьмяне світло магічного бар'єру, який височів довкола арени.

Кайрон, стоячи в центрі майданчика, розподілив адептів на трійки. Ріанель і Лорін опинились разом із Дереком, високим, мовчазним хлопцем, який тримався осторонь від групи. Його густі брови були насуплені, а погляд холодний, як лід.

— Отже, ми — команда мрії,— сказав Лорін, глянувши на своїх партнерів.— Один веселий, одна зануда, і один, хто, мабуть, думає, де нас закопати, якщо щось піде не так.

— Тримай язик за зубами, — буркнув Дерек, згрібши пісок долонею, ніби готовий кинути його в Лоріна.— Мені треба зосередитися.

— О, будь ласка, зосереджуйся,— відказав Лорін,  театрально кладучи руку на серце.— Я ж тобі не заважаю, і обіцяю  підтримувати тебе своїм неповторним  шармом, якщо щось піде не так.

— Ще один жарт, і я дам тобі шанс перевірити, наскільки ефективний твій шарм у реальному бою, — тихо, але суворо промовив Дерек.

Ріанель лише хмикнула й зосередилася на інструкціях, які саме виголошував Кайрон.

— Ваше завдання просте: створити бар’єр, утримати його, а потім атакувати ворога так, щоб жоден  удар не прорвав ваших захисних позицій,— пояснив викладач. — Запам'ятайте: у справжньому бою немає місця для помилок. Якщо ви втратите контроль над магією, ворог не пробачить цього. А тепер — почали!

Майданчик затремтів, коли на його поверхні з'явився ворог. Кайрон створив величезну ілюзійну істоту: масивний силует, схожий на вовкулаку із палаючими червоними очима та мечем, що горів так, ніби його щойно дістали з жаровні.

— Ви серйозно?— видихнув Лорін, вдивляючись у монстра.— Це точно "початковий рівень"? Я думав, буде щось на кшталт агресивного кролика.

— Хоча, нас тут перевіряють на витривалість, а не на гумор,— сухо відповіла Лінея, піднявши руку, щоб витягнути бар'єр. Її рухи були точними, а голос — спокійним.

— Якщо ми не працюватимемо разом,  він просто  змете нас з поля, — додала вона, кидаючи погляд на Лоріна.

Дерек мовчки підняв руки. Його пальці випустили потужний потік енергії, який сформував досить міцний захисний купол. Лорін приєднався до створення щита, але його магічні лінії були тоншими, ніби він поклався на Дерека.

— Ну як?— запитав Лорін, спостерігаючи, як бар'єр мерехтить у світлі.

— Як декоративна огорожа, — зауважила Ріанель, додаючи власну енергію, щоб зміцнити щит. — Зроби щось серйозніше, або ми тут надовго.

— Це ще не остаточний варіант,— бурмотів він, вдивляючись у монстра, який уже почав рухатися до них.— Просто поки що експериментую.

Почвара атакувала швидко: її меч врізався в бар'єр, і вся арена задзвеніла від удару. Щит Лоріна тріснув, але витримав.

— Ура! Він цілий! — вигукнув Лорін, але тріщини продовжували розповзатися.

— І довго твій "цілий" щит ще протримається? — різко запитала Ріанель, направляючи потік енергії  на відновлення.

Тим часом Дерек діяв без слів. Його обличчя залишилося кам'яним, а руки випустили вогняну кулю, яка ослабила істоту. Але монстр швидко оговтався й випустив у відповідь згусток енергії, який ледь не розтрощив їхній бар'єр.

— Гаразд, час діяти,— нарешті серйозно промовив Лорін, піднявши руку. З його пальців виривалися дрібні вогники, які вбирали енергію з магічного  поля, створивши рухомий захисний купол.

— Оце вже краще,— погодилася Ріанель, додаючи свою енергію до атак.

Ілюзія почала змінювати тактику. Монстр розділився  на дві менші копії, які атакували вже з двох боків.

— Два вороги? Це точно чесно?— бурмотів Лорін, але не зупинявся.