Історія однієї з фей - Тетяна Собчук

— А ось та сама книга, яка з'явилася водночас з вітражом, — привернула увагу директор.

— Можна її почитати? — запитала я.

— Спробуйте, — з цікавістю сказала жінка, — але чи зможете.

— Кеті, — покликав мене Річард, — можна тебе на хвилинку?

Відійшовши на невелику відстань, щоб нас не почула Міс Емеролд, він продовжив.

— Ти впевнена?

— Ні. Але іншого шляху немає. Це єдиний варіант.

— Будь обережна.

— Добре.

Підійшовши до книги, відчула її енергію. А коли доторкнулася до неї, то вона так само засвітилася і одразу відкрилася. А коли прочитала пророцтво, то відбулося дещо незвичайне... Мене підняло в повітря. Книга направила промінь світла. І розпочалося перетворення. Сукня стала більш веселкова, пишна та коротша з відкритими плечима та тоненьким сріблястим поясом. На ногах кришталеві босоніжки на тоненькому каблучку. Крила стали трошки більшими та ще прозорішими, а на світлі переливалися всіма кольорами веселки. Волосся залишилося розпущене, а по боках зібране та закріплене заколочками з маленькими крильцями. На голові з'явилася невеличкого розміру кришталева діадема. Також відчула зміну сил. Її начебто стало більше. Але це було не страшно, а навпаки приємно. Я не боялася цих змін. Була впевнена в своїх нових силах.

Після цього перевтілення я своїми силами опустилася на землю. Річард був в захваті. А директор стояла мов вкопана. 

— Кеті, — звернувся хлопець до мене після приземлення, — як ти? Все гаразд? Нічого не болить?

— Все чудово! — радісно відповіла я, — я вже знаю якими силами володію та як ними керувати.

— Невже? 

— Так. Це передалося з книги під час перевтілення.

— Перепрошую, — подала голос Міс Емеролд, — я правильно розумію, Леді Катаріна, щойно отримала силу з давнього пророцтва?

— Так, все вірно, — відповіла я жінці, — пробачте, що не повідомили Вам раніше.

— Ми не знали, як це пояснити, — сказав хлопець, — тому і не говорили.

— А тепер Ви, Леді Катаріно, — звернулася директор, — наймогутніша фея. 

— Так, — відповіла я.

— Кеті, Річарде, ви тут? — це був голос Глорії.

— Так, ми тут, — відповів їй хлопець. 

— З вами все гаразд? — запитала Джесс. 

— Так, — відповіла вже я.

Після того як Міс Емеролд переосмислила всю отриману інформацію, ми вийшли з секретної секції. Дівчата були в захваті від нової мене. Через пару хвилин я вернула свій звичайний одяг, щоб не привертати ще більше уваги.

— І що тепер? — запитала Глорія. 

— Їдьмо додому, — відповіла я, — у нас з'явилося багато роботи.

— Це ще якої? — запитав Річард. 

— Потрібно все записати, — з посмішкою відповіла я, — на всякий випадок.

Ми розсміялися і зібралися повертатися додому.

КІНЕЦЬ

Кінець