Історія однієї з фей - Тетяна Собчук

— Кеті, — розпочала Глорія, — не хвилюйся, ми допоможимо з усім розібратися. 

Дівчата підійшли до мене і з обох сторін ласкаво обійняли. Я буда рада, що вони не гнівалися, а все зрозуміли.

— Давайте сходимо пообідати. А потім продовжимо роботу, — сказав Річард  і ми спустилися у їдальню.

За столом уже зібралася вся родина. Чекали лише нашу четвірку. Ми підійшли і розсілися на свої місця. Нам принесли страви і всі приступили до обіду. 

— Як проходять справи з пошуком нових сил? — запитала мама.

— Добре, — відповіла я.

— Ми виявили у Кеті нову силу, — радісно продовжила Джесс. 

— Це ж чудово! Хіба — ні? — сказав дідусь.

— Так, — без ентузіазму відповіла я.

— Але ми не бачимо радості в твоїх очах, — сказала бабуся. — Люба, що сталося?

— Просто Кеті переживає щодо контролю новою силою, — відповіла на питання Глорія.

— Чому? — запитала мама. — Невже вона може комусь зашкодити?

Пауза за столом стала занадто довгою. І всі поступово почали переглядатися. Я теж підняла голову і одразу натрапила на погляд Глорії.

— «Можна не відповідати?» — запитала я її подумки.

— «Я можу відповісти на їх запитання. Якщо ти не проти.» — відповіла подруга.

Я дала їй свою згоду. Глорія розпочала історію. І відповідала на всі запитання. Мені стало легше. Я зрозуміла, що у мене є підтримка. Вона в друзях і рідних.