Сім драконів для Білосніжки. Таємниці Сніжної академії 1 - Галлея Сандер-Лін

Зважаючи на все, там, за спиною, знаходиться декан факультету трансформації (її декан!), якого Сніжці бачити ще не доводилося. І, чесно кажучи, не дуже хотілося, бо добряки таким тоном не розмовляють. Своєю подальшою поведінкою Рітіна лише підтвердила ці думки. Лисиця глянула Сніжані за спину і змінилася в обличчі.

— Пане декане… — пробурмотіла вона. — Звідки ви тут? Ви ж відлітали із замку…

— Здається, адептко Снорідж, у вас занадто багато вільного часу, якщо ви намагаєтеся відслідковувати мої пересування... — продовжив дракон тим же тоном. — Думаю, вам варто витратити його на навчання і не перериватися від занять навіть заради відвідування Зимового балу у палаці.

— Як?! — заволала дівчина. — Ви забороняєте мені йти на бал? — здається, вона була готова знепритомніти, але її ненависний погляд одразу метнувся у бік Сніжани, доводячи, що ця склочна особа живіша за всіх живих. — У мене ж сукня та…

— Сіє Снорідж, хіба я неясно висловився? — тепер загроза в голосі Неверваля проступила значно виразніше, хоча говорив він м'яко, плавно, тягуче. — Ви покарані за неналежну поведінку і весь тиждень канікул проведете в академії за підручниками, до яких так ніжно прив'язані. Нехай ваша чарівна головка набереться ще більше знань для наступного семестру, тому що на моєму екзамені вони вам ДУЖЕ знадобляться.

Іншими словами, іспит вона йому здасть у кращому разі з десятої спроби. Суворий мужик, нічого не скажеш, хоча слова текли з його вуст наче мед. Сніжана все ще не бачила декана, він, як і раніше, стояв у неї за спиною, і це неймовірно нервувало, але вона не наважувалась обернутися і почати його розглядати. Принаймні допоки ця песиця не сховається у тумані.

Дівчина продовжувала грізно сяяти очима і з обуренням косилася на заморожену деканом руку. Таке відчуття, що це саме її тут несправедливо образили, а вона вся така жертва-жертва.

— Сіяре Неверваль, прошу вибачити мою необережну сестру, — стриманий і в міру шанобливий чоловічий голос змусив Сніжку здригнутися, настільки нечутно підкрався його володар. — Вона трохи погарячкувала. Так, Рітіно?

До лисиці безшумно наблизився високий хлопець, у якого теж спостерігалася додаткова пара волохатих білих вушок і пухнастий хвіст. Незважаючи на довге волосся і досить молодий вигляд (він виглядав приблизно як Себ у колишні часи, коли ще грав роль братика-студента), його привабливе обличчя виглядало мужньо, а трохи примружені блакитні очі дивилися холодно, і цей холод пронизав Сніжану з голови до ніг. Знайоме відчуття, що змусило натовп мурашок марширувати тілом. Чи не він у звіриній формі спостерігав за нею з вулиці, коли вона розглядала околиці біля вікна галереї?

— Адепте Снорідж, думаю, вам варто приділити більше часу вихованню молодшої сестри... — звернувся до нього декан, і на плече Сніжани раптом опустилася рука Неверваля, ніби демонструючи: «Це моя підопічна, лапи геть!»

Ледве не підстрибнувши від несподіванки, Сніжка відчула прохолоду, що йшла від цієї руки, і злегка зіщулилася. Незвичний все ж таки тут народ: замість теплого дихання і дотиків від них іде лише холод.

— Я докладу для цього неабияких зусиль, якщо ви все ж таки дозволите сестрі провести канікули вдома, а не в стінах академії, — як і раніше шанобливо, але без улесливості відгукнувся сніжний лис, і його погляд знову ковзнув по Сніжці.

Та чого йому треба взагалі? Чому на неї готовий накинутися кожен зустрічний?

«Бо для всіх них ти загроза! — зволила відповісти внутрішня дракониця. — Загроза тому порядку, який вони сподівалися здобути, якби ти… ми не з'явилися у Глоріусі…»

«О, ти повернулася!» — зраділа Сніжа, хоча привід для цієї події був не найкращий.

«Не стій стовпом, дай відповідь таким же поглядом, покажи, хто тут головний!» — намовила снігова.

І Сніжана, розправивши плечі, зверхньо підняла підборіддя і оглянула лисиць із воістину королівською величчю. Чи принаймні намагалася оглянути саме так. Цікаво, чи вийшло? Здається, так, тому що ніздрі лиса затремтіли, а його очі блиснули блакитним, скороминуще, але загрозливо.

— Що ж, адепте Снорідж… — нарешті промовив дракон. — Якщо ви готові взяти на себе відповідальність, то я все ж таки дозволю вашій неврівноваженій сестрі провести канікули у родинному колі. Але вона має від’їхати до вашого родового замку негайно і не з'являтися в академії до початку занять! Звольте її супроводити…

— Дякую, пане декане, — легкий кивок Сноріджа був майже непомітний. — Ми вирушимо прямо зараз… якщо ви зволите зняти з Рітіни чари.

— Чому ж не зняти?! — посміхнувся викладач. — Нехай для вас обох це буде попередженням.

Замерзла кінцівка дівчини миттю відтанула, і песиця затрясла розмороженою рукою, повертаючи до неї кровообіг. Потім кинула похмурий погляд Сніжі за спину і пробурмотіла на адресу Неверваля щось на зразок подяки, а от Сніжці адресувала черговий недобрий погляд.

— Нам час, сестро, — гукнув її лис.

— Вейларе, але ж я... Як же бал?! — розгублено подивилася Рітіна на брата.

— Потім поговоримо… — він ухопив її за зап'ястя і майже потяг коридором у протилежному напрямку.

Вона озирнулася і обдала Сніжану черговою порцією неприязні, після чого таки пішла за Вейларом.