Сім драконів для Білосніжки. Таємниці Сніжної академії 1 - Галлея Сандер-Лін

— Себчику… — сонно пробурмотіла Сніжка, перевівши каламутний погляд на відвідувача, який увійшов без дозволу, а вигляд мав такий, ніби знаходитися в дівочій спальні для нього звичайнісінька річ. Проте проморгавшись і придивившись до брата, дівчина різко сіла на ліжку. — С-себастьяне?! — вона оглядала перевертня, що поблажливо дивився на неї з висоти свого зросту, і машинально потягла вниз сукню, яка задерлася під час сну, аби прикрити коліна.

— Так от як виглядають сніжні дракониці наживо, — сказав він нижчим, ніж раніше, голосом, примруживши очі, які злегка поблискували. — Я до цього тільки на картинках бачив.

— Я т-тебе теж раніше т-таким не бачила, — відповіла Сніжа. — Чому ти став… настільки д-дорослим?

Вона й сама не зрозуміла, як його впізнала, тому що Себ дивовижним чином подорослішав, і тепер перед нею стояв не молодий задерикуватий хлопець, який звик іти проти правил і демонстрував це навіть своїм зовнішнім виглядом, а вельми привабливий і явно впевнений в собі чоловік, одягнений в білу мантію з сірим оздобленням. Судячи зі слів Сінквара, такі шати носять або викладачі, або чиновники.

— Не став, а стаЛИ, адептко Невер. Майте повагу до свого наставника! — обсмикнув лис. — Дитячі ігри скінчилися.

— Н-наставника? — пробелькотіла Сніжка.

— Саме так! — підтвердив він. — Ви ж чули, як назвав мене вартовий? Якийсь час я був магістром у цій академії, а тепер ваш особистий куратор, — при цих словах на його губах з'явилася передчуваюча посмішка. — А щодо віку… Не міг же я у своїй справжній подобі зійти за сина-студента, довелося тимчасово «скинути» десятка півтора років. Тим паче Розанна теж почаклувала, щоб так чудово виглядати для своїх років.

— А… скільки ж тобі… ем, вам насправді? — глитнувши, спитала Сніжана.

— За датою народження ви все ще старша за мене, — ухильно повідомив перевертень. — Навряд чи на Землі знову з'явиться ще одна така юна «старенька». Проте тут, у Глоріусі, сотня — це, вважай, не вік, усе життя попереду, особливо для дракона.

Дівчина сповзла з ліжка, все ще почуваючи себе не зовсім затишно в компанії знайомого незнайомця і намагаючись звикнути до нового вигляду Хранителя (а тепер ще й наставника).

— Ем… Себастьяне… а тобі… вам відомо, про що ми говорили з ректором?

Він подивився на неї таким поглядом, що стало зрозуміло: «братикові» відомо і це, і ще багато чого, про що Сніжана навіть гадки не має.

— Сіє Невер, небагатьом дівчатам дають такий вибір, який надали вам. Коли йдеться про справжню пару, то перевертень взагалі не може вибирати, все вирішено за нього ще при народженні. Що стосується людей, у яких немає справжніх пар, то найчастіше союз укладають сім'ї, а майбутнє подружжя просто приймає їх вибір, — озвучив Себ зовсім безрадісний стан речей у цьому світі. — «Вам пощастило, на кону цілих сім кандидатів…» міг би сказати я, але не скажу, тому що через втручання Розанни все стало значно складніше.

— Наскільки складніше? — видавила Сніжа.

— Настільки, що від цього залежить ваше життя, — не пом'якшував погані новини наставник.

Сніжа, звичайно, не розраховувала, що втручання Рози пройде без наслідків, але щоб настільки…

— А можна трохи детальніше? — попросила вона тремтячим голосом.

— Докладніше буде після балу, інакше ви зіпсуєте весь вечір, — відмовив у проханні Себ. — Нині ми не маємо часу на ваші можливі істерики. Думайте лише про те, що на сьогоднішньому святі вам доведеться визначитися, з ким із братів ви проводитимете час у перший тиждень. Раджу обрати того, хто налаштований найбільш лояльно, так буде легше втягнутися.

Втягнутися, так? З тих двох драконів, з якими вона вже встигла познайомитися, вибір очевидний: Сінквар і ніхто інший. Але що з рештою п'ятьма? Раптом хтось із них виявиться ще більш адекватним та приємним у спілкуванні? Хотілося б вірити… Хоча вони цілком можуть виявитися набагато гіршими, ніж ректор, такий варіант також можливий.

— А раптом Кватар — це ще не найгірший кандидат? — задумливо пробурмотіла вона, і від цієї думки стало прикро. — Все-таки добре, що мені надали хоча б ілюзію вибору…

Перевертень присів на підвіконня і визирнув у віконце, ніби побоювався, що їх може хтось підслухати (але ж кімната Сніжки на п'ятому поверсі!), а потім обернувся і зміряв дівчину прискіпливим поглядом:

— Вам дійсно варто цінувати лояльність володаря Сніжних земель, найстаршого з братів Неверваль, що дав час зміцнитися як вашій силі, так і зв'язку з внутрішньою драконицею, хоча міг би провести насильницький ритуал, яким вас напевно лякав ректор.

— Ще як лякав! — Сніжка мерзлякувато зіщулилася від спогадів про жорсткі й категоричні слова, якими щедро пригощав її голова академії.

— Тоді скористайтеся шансом і не допустіть цього ритуалу, — сказав Себ таким тоном, наче це було так легко зробити. — А зараз вам час іти на урок танців: ви не маєте права осоромитися на сьогоднішньому вечорі у палаці.

— У палаці?! — майже скрикнула Сніжана. — А хіба бал буде не в академії?

У книгах подібного роду заходи часто проходять якраз у магакадеміях.

— В академії бал був учора, але ми його пропустили. А сьогодні традиційне святкування Середини зими відбудеться у палаці, — пояснив магістр. — Адже ви не могли не помітити, як мало адептів зараз в академії. Все тому, що після вчорашніх урочистостей всі поступово роз'їжджаються по домівках на традиційний тиждень канікул, який слідує за академічним балом. Лише невелика кількість адептів на ці дні залишається у замку.