Приручити Дикого - Анна Лященко

Кай

Золоте гаденя не тільки наплював на мою заборону обертатися, але й проігнорував прямий наказ повернутися до резиденції!! Розвернувся і полетів у бік лісу! Напевно, вирішив пополювати. Сподіваюся тільки, що йому вистачить розуму не відлетіти в  гори. Він повинен розуміти, що в першу чергу він нашкодить Караді. Те, що про свій добробут Раян ніяк не турбується, я вже зрозумів. Але за свою Істинну він, напевно, переживає.

Летіти за ним немає сенсу, він набагато швидший за мене, і встигне й вполювати та повернутися в резиденцію, раніше, ніж я домахаю крилами до лісу.

Повернуся до резиденції та зачекаю його там.

До ранку сиджу в саду і проклинаю той день, коли погодився на пропозицію Грега! Я знав, що це не буде просто, але щоб принц був настільки некерований! Треба було мені уважніше поставитися до попереджень Дігана. Та й історія взаємин Раяна та його наставників мала, як мінімум, мене насторожити. Але тепер уже пізно голосити та каятися. Треба якось справлятися з усім цим.

Чекаючи на принца, перебираю в умі варіанти, як можна на нього впливати й закликати до порядку. Нічого хорошого на думку не спадає і настрій у мене псується з кожною хвилиною. А принц ще й додає мені сивого волосся, повернувшись безпосередньо до початку занять.

- Раян! - ричу я.

- Вибачте, містере Кай, мені треба на пару. Вимовитесь після занять.

Гаденя! Він не залишив мені вибору! Доведеться показово його покарати.

Як не дивно, але після занять принц повернувся до резиденції, не затримуючись. Навряд чи він у такий спосіб намагається мене пом'якшити. Скоріш за все, втомився після нічної вилазки.

Ну що ж, ми маємо дуже неприємну розмову.

Застаю на кухні принца, що поглинає запас консервованої печінки. Може йому справді чогось не вистачає в раціоні? Але ж уночі він напевно зумів щось упіймати. Чи це він стрес заїдає? Як би принц не ворохобився, він розуміє, що я йому так просто не спущу нічну вилазку!

- Раяне, ти порушив мою заборону.

Принц вдає, що мене не чує.

- Я з тобою розмовляю! - розпалювався я, бо вже добряче втомився від його витівок.

- І?

- Я заборонив тобі обертатися поза заняттями! І змушений буду тебе покарати!

Раян у відповідь тільки знизує плечима.

– Як? Ще десять років без обороту? - у його голосі жодних емоцій. Таке відчуття, що йому справді все одно.

- Ніч проведеш у саду! Як тоді, дорогою до Академії, — не хочу вголос вимовляти, що знову зв'яжу його. Мені це зовсім не подобається! Але що я ще можу придумати? Не бити ж його, зрештою! Хоча Грег і це мені дозволив. Ричу подумки.

- Після вечері мені треба позайматися години зо дві, потім можете робити що хочете, — все таким самим рівним голосом повідомляє мені принц. Щоб не видати своїх емоцій, я виходжу з резиденції та йду до Ріка.

Мене вже кілька днів мучить питання, чи треба розповісти йому, що Раян і Карада — Істинна Пара? З одного боку, це не моя справа, а обставини їхнього знайомства не моя таємниця. А з іншого... Принц у мене перед очима постійно і я можу контролювати його стан, а за Карадою спостерігаю лише коли відвідую Ріка. Поки що жодних проблем у дівчини не бачу. Раян досить близько і її самопочуття явно покращало. Не думаю, що моє втручання зараз необхідне, але про всяк випадок схожу, перевірю вкотре.

Повертаюся від Ріка, коли вже стемніло, Раян чекає мене в саду. Скриплю зубами, мені не хочеться його карати! Але які я маю варіанти?

Раян мовчки підходить до стовпа навісу і, притулившись до нього, заводить руки за спину. Намагаюся рахувати його емоції, але нічого не «чую», хлопець наглухо закрився.

Які ж виродки були його наставники, якщо навіть таке, дуже принизливе покарання він приймає без жодного опору? Мені навіть страшно подумати, що йому вже за своє життя довелося зазнати. Але який у мене є вибір? Якщо принц не почне підкорятися моїм наказам, на нас чекають дуже великі проблеми. Як мінімум, Грег відкличе Раяна з Академії й принц змушений буде розлучитися зі своєю Парою. Чи може спробувати це йому пояснити? Хоч щось на нього подіє?

Але це потім, поки підходжу до нього з мотузкою, принц тільки гляне на мене очима, і я ледве встигаю помітити вертикальну зіницю, хоча більше жодних ознак часткового обороту не бачу. Сильно! Та й не такий він байдужий до покарання, як намагається здаватися.

Стягую руки принца мотузкою за стовпом, але не йду до себе. Залишуся тут на ніч. Я не знаю, як поведуться молоді дракони, які супроводжують нас, я їм не довіряю поки що. Не хочу піддавати принца зайвому... стресу.

Раян старанно закривається від мене і не дає встановити ментальний зв'язок, і я не можу зрозуміти, наскільки дієвим є покарання. Але ближче до ранку, він, здається, задрімав і втратив контроль, бо я відчув його біль і почув тихе:

«Карада! Не карай мене! Мені й так погано!»

А потім принц завив. Ні, не вголос, зовні він так само не виявляє своїх емоцій, навіть уві сні. Але його внутрішнє виття викликало у мене спазми всіх нутрощів. А якщо його «почула» Карада?

Підходжу до Раяна і намагаюся розбудити його. Це виходить не одразу. Як дика тварина не в змозі перервати миттєво своє виття, так і Раян не в змозі зупинитися і прокинутися. Проходить не менше пів години, перш ніж мені вдається розбудити його. Ще тільки почало світати, але я й так збирався звільнити принца до того, як усі в резиденції прокинуться, а тепер треба ще й зупинити викид цих страшних емоцій.

- Іди до себе, прийми душ. Незабаром на заняття, – повідомляю йому, намагаючись не видати, що переживаю. Принц виглядає стомленим. Чи пам'ятає він, як вив уві сні?

І що взагалі відбувається між Раяном та його Істинною?