Українська література » Фентезі » Напівзагублений - Саллі Грін

Напівзагублений - Саллі Грін

Читаємо онлайн Напівзагублений - Саллі Грін
цілковитої. Без півзаходів. Але друга моя частина, Біла, логічна і розсудлива, каже… що це лише спричинить нові убивства, яким не буде кінця-краю.

— І твоя батькова половина постійно перемагає, а тим часом материнська ніколи навіть не має нагоди висловити свої аргументи.

Я хитаю головою.

— Не певен, чи вона заперечувала б. Біле відьмацтво змішало її життя з лайном не менше, ніж моє, ба навіть більше.

— А отже?

— А отже, я маю намір відплатити їм тією самою монетою.

— А чи робив би ти це, якби там не було Анналізи? Чи це все тільки заради помсти їй?

Я хитаю головою.

— Я її ненавиджу і прагну справедливої відплати за батька. Але мені йдеться не тільки про Анналізу. Я робив би це, навіть якби її там не було. Навіть якби вона вже була мертвою. Я хочу, щоб настав кінець цій війні, Соулу і всім, хто на його боці.

— Ну, але ж ти, Натане, мабуть, не зможеш їх усіх убити. Ти не настільки всемогутній. І ти лише один. А Соул має цілу армію.

— Байдуже, яка велика в нього армія, якщо він не зможе завдати мені шкоди.

— Шкоду завдає війна, Натане. І йдеться не тільки про фізичні рани. Вона загиджує душу. Усім загиджує.

— Навіть тобі?

— Звичайно, мені теж. Я вбивав людей. Бачив, як гинули наші друзі. Бачив, як ти мало не помер, і це щодня завдає мені болю, і… я бачу, як воно болить і тобі.

— А чи кинув би ти все це заради мене, якби ми помінялися місцями?

Сам не знаю, чому я це запитую, сподіваючись, що він одразу скаже «так», але він замислюється, а тоді відповідає:

— Я не певний. Я навіть не певний, чи це запитання має для мене сенс. Думаю, воно мусить звучати так: що я зробив би на твоєму місці? І я знаю лише те, що ти багато пережив, зазнав через них чимало страждань, і якби я опинився в твоїй шкурі, то, мабуть, учинив би так само. Я не проти твого наміру, Натане. Лише хочу, щоб ти сам був упевнений, адже все це тебе цілком змінить, ти станеш іншою особою.

— Я впевнений, Габріелю. Але я хотів би, щоб ти залишився зі мною. Допоміг мені.

— Звичайно. Ти ж знаєш, що я буду з тобою. Завжди.

Я рушаю до Селії повідомити їй про свій план, хоча це, як завжди, радше не чіткий план, а доволі невиразний намір, але я хочу з нею ще дещо обговорити.

Я кажу їй:

— Ван думала, що Соул прагне взяти мене живцем. Вона гадала, що він хоче скористатися мною як зброєю.

— Так. Я розмовляла про це з нею і цілком погоджуюся. Я не знаю Соула досить добре, але з того, що я бачила, можу судити, що він буде вперто домагатися задуманого. Припускаю, він замислив узяти тебе під свій контроль. Підпорядкувати тебе собі.

— І все ж таки він підіслав Донну, щоб мене вбити.

Селія легенько похитує головою.

— Ні. Донна працювала з Ловцями. Її підіслала Джессіка. Думаю, що Джессіка її обрала та вишколила для цього. Я не здивувалася б, якби виявилося, що Соул узагалі нічого про неї не знав.

— Думаю, кулю виготовив Волленд.

— Можливо. Не знаю. Але я певна, що Соул хоче мати тебе живим, і не менш певна, що Джессіка воліє бачити тебе мертвим. Ловці працюють спільно з Радою, але Ловці завжди вважали себе вищими за Раду, тож Рада мусить постійно контролювати Ловців, не даючи їм забагато влади.

— Цікаво, чи не хотіла б Джессіка підпорядкувати Раду собі.

— Вона розумна й честолюбна, наймолодша очільниця Ловців за всю історію. Деякі люди були невдоволені її призначенням після усунення Клея, але вона дала їм раду. Клей її підтримував і сприяв кар’єрному просуванню, але вона палець об палець не вдарила, щоб допомогти йому, коли в нього викрали Феїрборн і звинуватили його в цьому провалі. Джессіка безжалісна і жорстока, справжня Ловчиня до глибини свого нутра. Вірить в абсолютну вищість Ловців.

— Ха! Вона вірить і завжди вірила лише у власну вищість над усіма.

— Тоді це тільки ще одна причина для її прагнення контролювати і Ловців, і Раду. Я не здивувалася б, якби це виявилося її довгостроковою метою. Бо якщо ти опинишся під владою Соула, їй буде набагато важче це здійснити.

— Ще одна причина для неї прагнути моєї смерті.

— І ще одна причина, чому Соул хоче взяти тебе живим і підпорядкувати собі: щоб убезпечити себе не тільки від Альянсу, а й від Ловців.

— Ну, але я аж ніяк не збираюся дати їм нагоду досягти того, чого вони прагнуть.

І я повідомляю Селії, що збираюся вирушити до Леджер і отримати амулет. Ми коротко це обговорюємо, і вона погоджується, що я повинен піти туди разом з Габріелем і що Несбіт мусить показати нам дорогу, перш ніж чкурнути в Австралію.

Я кажу їй:

— А поки нас не буде, ти мусиш продумати другий етап нашого плану: як ми нападемо на Соула, коли я вже матиму амулет.

— Звичайно. Але ти його ще не отримав, — нагадує вона мені.

Розділ другий

Напівзнайдений

Знову в бункері

Ми знову в Меркуріїному бункері: я, Габріель і Несбіт. Ми дісталися сюди крізь розколину в Німеччині — ту саму, якою користалися, щоб потрапляти на зустрічі в Базелі. Здається, що все це було дуже давно, хоча насправді, якщо подумати, відтоді минуло щонайбільше шість-сім місяців. Несбіт привів нас сюди, щоб показати дорогу до Леджер, але каже, що далі з нами не піде. Отже, саме тут ми і розпрощаємося.

Я кілька разів розпитую Несбіта, де Леджер, але він постійно відповідає:

— Малий, май терпець.

Тепер, коли ми вже біля бункера, я запитую:

— То ви ходили до Леджер саме звідси? Через розколину? Він відповідає:

— То Ван ходила. А я лишався тут.

— Ти мені цього раніше не казав!

— Не думав, шо це аж так важливо.

— Що?

Він знизує плечима.

— Але ж Ван тобі казала, куди йде?

— Ага. Типу того.

— Типу того!

— Слухай, Ван хотіла йти сама. Казала, шо їй немає чого боятися Леджер і шо вона сама чудово впорається. А я мав владнати свої справи. Ну, тобто справи для Альянсу: розвідати все довкола таборів, прослідкувати за пересуваннями Ловців. Ван цілком могла обійтися без мене. Розумієш, співпраця вимагає, шоб був баланс між фамільярністю та відстороненістю. Так само, як між нами, коли

Відгуки про книгу Напівзагублений - Саллі Грін (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: