Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз - Террі Гудкайнд

Келен глянула на нього.

— У мене голова розболілася. Чому б тобі її просто не відрубати?

— Незатишно тобі, Мати-сповідниця? Незатишно тобі від того, що у цих людей з'явився шанс на власні очі побачити свого гнобителя? Почути про твої злочини?

Щоб не розплакатися, Келен наділа безпристрасну маску сповідники.

— Я шкодую лише про одне: що присвятила все своє життя народу Серединних Земель. Знай я, що вони виявляться настільки невдячними і після всього, що я для них зробила, повірять усьому цьому бруду, то була б більш егоїстична і віддала б їх на милість справжньому тирану.

Ренсон суворо глянув на неї згори вниз. — Все життя ти працювала на благо Володаря. — Натовп знову ахнув. — Ось кому ти служиш. Ось на кого ти працюєш. Ти віддаєш душі цих людей своєму істинному господареві — Володареві Підземного світу.

Галерка заволала від жаху. По залу рознеслися гнівні вигуки і вимоги відплати. Потрясаючи кулаками, натовп подався вперед, але варта стримала натиск.

Ренсон підняв руку, закликаючи до тиші і спокою.

Келен окинула поглядом зал.

— Я віддаю вас в руки Імперського Ордена! — Голосно сказала вона. — Я більше не стану вас рятувати. Ви будете покарані за те, що настільки бездумно і настільки охоче повірили цій брехні. Покарані тим, до чого приведуть вас ваші егоїстичні бажання. Ви будете шкодувати про ті страждання, на які самі добровільно прирекли себе. Я щаслива, що до того часу буду вже мертва і в мене не виникне спокуси допомогти вам. І жалкую лише про кожну пролиту мною сльозу, викликану вашими негараздами. І до Володаря вас всіх!

Келен глянула на перекошеного Ренсона:

— Закінчуй! Рубай мені голову! Мене нудить від цієї пародії на правосуддя!

Ти переміг разом зі своїм Імперським Орденом! Убий мене, щоб я позбулася нарешті цього життя і пішла в світ духів, де мені не доведеться страждати від того, що я допомагаю кому б то не було. Я зізнаюся у всьому. Страть мене. Я визнаю себе винною у всьому. — Келен подивилася на лежаче біля її ніг тіло. — Крім вбивства цієї кельтонскої свині. Зараз я жалкую, що не я вбила його, але, на жаль, не можу претендувати на чужі лаври.

Ренсон зігнув брову.

— Брехлива до кінця, Мати-сповідниця? Не можеш зізнатися навіть в цьому вбивстві?

З'явилася леді Ордіт і, гордо задерши носик, засвідчила, що чула, як минулого вечора Келен загрожувала принцу Фірену. Радники також дружно підтвердили, що чули на власні вуха, як Келен погрожувала перерізати принцу горлянку.

— Це і є твій доказ? — Поцікавилася Келен.

Ренсон змахнув рукою:

— Приведіть свідка. Бачиш, Мати-сповідниця, нам відома істина. Одна з твоїх колишніх подруг хотіла приховати її від нас, так що нам довелося вдатися до крайніх заходів переконання…

До залу ввели тремтячу пані Сандерхолт. Тендітну жінку з двох сторін підтримували стражники. Обличчя її було попелястим, навколо червоних запалених очей залягли темні круги. Властива їй життєрадісність зникла. Пані Сандерхолт трохи погойдувалася, і, здавалося, вона навряд чи встоїть на ногах без підтримки.

Руки вона тримала витягнутими, мов боячись до чого-небудь доторкнутися. Їй висмикнули кліщами всі нігті. Келен звело вилиці.

Невілл Ренсон суворо глянув на жінку.

— Розкажіть, що вам відомо про вбивство. Пані Сандерхолт не кліпаючи дивилася на нього, закусивши губу. Очі її наповнилися сльозами. Було абсолютно очевидно, що говорити вона не хоче.

— Говори! — Стукнув кулаком по столу Ренсон. — Або ми визнаємо тебе винною в пособництві!

— Пані Сандерхолт, — м'яко покликала Келен. Жінка перевела погляд на сповідники. — Пані Сандерхолт, я знаю правду, і ви знаєте правду. І це головне. Вони все одно доведуть до кінця задумане, з вашою допомогою або без неї. Я не хочу, щоб ви через мене страждали. Будь ласка, скажіть їм те, що вони хочуть почути.

По щоках жінки потекли сльози.

— Але…

Кален випросталась.

— Пані Сандерхолт, як Мати-сповідниця я наказую вам свідчити проти мене.

Пані Сандерхолт зобразила подобу усмішки і звернулася до Ради:

— Я бачила, як Мати-сповідниця прослизнула за спиною принца Фірена. Не встиг він озирнутися, як вона перерізала йому горло.

Ренсон досить посміхнувся і кивнув:

— Дякую, пані Сандерхолт. І ви, будучи її подругою, все ж визнали за необхідне прийти сюди і виступити свідком, тому що бажали, щоб Рада і весь народ дізнався правду, чи не так?

Сльози ще сильніше потекли по обличчю жінки.

— Так. Хоч я і люблю її, але повинна була розповісти народу про її злочин.

Коли пані Сандерхолт вивели із залу, Рада визнала Келен винною.

Ренсон встав і підняв руку, закликаючи до тиші.

— Мати-сповідниця визнана винною за всіма пунктами! — Пролунали крики схвалення і вимоги негайної страти. — Мати-сповідниця буде обезголовлена. Але не сьогодні. — Він сердито відкинув рукою крики протесту. Шум вщух.

— Вона зробила злочини проти народу. Тому народ повинен дізнатися, що справедливість восторжествувала. Люди повинні отримати можливість бути присутнім на страті. Страта відбудеться через кілька днів, коли кожен, постраждалий від руки злочинниці, зможе бути присутнім при виконанні вироку.

Невілл Ренсон зійшов вниз і обійшов поміст. Зупинившись навпроти Келен, він подивився їй в очі і тихо сказав, звертаючись тільки до неї, а не до залу:

— Збираєшся застосувати до мене свою магію, Мати-сповідниця? — Саме про це Келен і думала, хоч і знала, що це її погубить. Але промовчала. Губи Ренсон розтягнулися в холодній жорстокої усмішці. — У тебе не буде такої можливості. Я заберу у тебе три речі. По-перше; твою силу і її символ. Подруге, твою честь. По-третє, твоє життя.

Келен кинулася на нього. Ренсон нерухомо стояв, зціпивши руки, і дивився, як вона, зрушивши ледь на пару дюймів, загрузла в повітрі, яке раптом ущільнилося.