Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз - Террі Гудкайнд

— Ти схожа на сповідницю. Келен хихикнула:

— Сповідниця? Та ви на моє волосся подивися. Хіба у сповідниць воно таке?

— Ні… Але плаття…

— Ну, сповідниця його не носила, так що я його позичила.

— Наскільки я знаю, за крадіжку сукні голови не рубають. Що ти такого накоїла, що потрапила сюди? Келен підвела голову:

— Нічого я такого не натворила. Я невинна. Чоловіки розреготалися і сказали, що вони теж ні в чому не винні. Тільки Тайлер не сміявся. Очі його горіли небезпечним вогнем. Келен зрозуміла, що потрібно щось зробити. І швидко.

Серце билося так, немов ось-ось вискочить з грудей. Вона взяла обома руками руку Тайлера і поклала собі між ніг, стиснувши стегнами.

Хтива посмішка стерла всяку підозру з очей Тайлера.

— Так чого ж ти від нас хочеш? — Запитав він.

— Я залишуся тут, а інші нехай відійдуть геть і почекають, поки я буду з тобою. Так я буду відчувати себе в безпеці, і кожен з вас в свою чергу спокійно мною насолодиться. — Келен глянула на гіганта і облизавши губи, посміхнувшись. — Я хочу, щоб першим був ти. Завжди хотіла по-справжньому великого чоловіка.

Побачивши його погляд, вона здригнулася. Довелося нагадати собі, що вона — Мати-сповідниця і повинна зберігати ясну голову. Келен знову облизала губи і ще тісніше притиснулася до його руки.

Тайлер розреготався. Інші невпевнено вторили.

— Ви, високородні пані, вічно корчите з себе недоторканих, але, коли доходить до справи, стаєте такими ж повіями, як і інші.

Раптово він перестав сміятися, і у Келен завмерло серце.

— Тій повії, яка вирішила, що я її недостойний, і в останній момент надумала передумати, я звернув шию. Цей чарівник дохідливо пояснив нам, що зробить, якщо ми тебе вб'ємо. Але це зовсім не означає, що ми не змусимо тебе пожаліти, якщо ти не стримаєш слово. — Келен змогла лише посміхнутися і кивнути.

— Тоді приступимо.

Рухом руки він велів іншим відійти до протилежного краю колодязя, а Келен відчайдушно спробувала закликати свою магію. Звелівши своїм дружкам самим з'ясовувати, хто наступний, Тайлер повернувся до Келен і почав розстібати штани.

Келен судорожно шукала спосіб його зупинити. Їй потрібен час, щоб закликати свою силу.

— А як щодо поцілунку для початку? — Не потрібні мені поцілунки, — пробурчав він.

— Розсунемо-но ноги, як раніше. Мені це сподобалося.

— Ну, просто поцілунок великого сильного чоловіка викликає у жінки більше бажання!

Тайлер на мить завмер, потім обійняв її за плечі і ривком поклав на підлогу поруч з собою.

— Краще тобі швидше цього захотіти, поки у мене терпіння не лопнуло.

— Обіцяю. Тільки поцілуй мене спочатку.

Тайлер притиснувся губами до її рота. Келен ахнула, коли він несподівано просунув руку їй між ніг. Тепер він діяв рішуче і грубо, а не ніжно, як в минулий раз. Тайлер визнав її вигук за згоду і міцніше притиснувся до її губ. Келен обняла його.

Вона намагалася знайти спокій, як завжди, перед тим як вивільнити силу, але їй ніяк не вдавалося. Вона відчайдушно закликала свою магію — безуспішно.

На очах її виступили сльози. Дихання Тайлера ставало все більш переривчастим. Він цілував її так міцно, що боляче було губам. Келен прикинулася, що їй приємно.

Було практично неможливо зосередитися, відчуваючи, що він робить рукою у неї між ніг, але Келен не наважувалася зупинити його. Вона змушувала себе не зрушувати коліна, а паніка все більше оволодівала нею. Вона міцніше вдавила каблуки в підлогу, відчуваючи, як тремтять ноги.

Келен подумки вилаяла себе. Вона — Мати-сповідниця. Вона користувалася своєю магією незліченну кількість разів. Ще одна спроба. І знову безуспішна.

Перед очима в неї стояли жінки Ебініссй.

І тут вона згадала Річарда і мало не завила від туги. Якщо вона хоче коли-небудь побачити Річарда, вона повинна закликати свою магію. Повинна стати сильною. Повинна. Заради нього.

Марно. Вона схлипнула від розчарування. Тайлер, мабуть, вирішив, що вона стогне від бажання.

Він трохи відсунувся.

— Розсунемо ноги ширше, щоб всі побачили, як сильно благородна дама хоче Тайлера.

Келен покірно підтягла вище коліна і розвела їх ширше. Чоловіки заулюлюкали. Келен відчувала, як у неї горять вуха. Вона згадала обіцянку Ренсона позбавити її честі. Тайлер знову припав до її уст. По скронях Келен текли сльози.

Нічого не виходить. Вона не може закликати магію. Вибору немає. Доведеться пройти через все, що вона їм наобіцяла. Якщо вона порушить слово, її додатково до всього ще й поб'ють. Бігти нікуди.

Келен знову подумала про жінок Ебініса. Ось і її чекає те ж саме.

Надії немає. Вона подумки змирилася і прийняла те, що має ось-ось статися.

І тут вона згадала слова батька.

«Якщо ти коли-небудь здасишся, Келен, тобі кінець. Бийся з кожним подихом. До останнього подиху, якщо доведеться, але не здавайся. Ніколи. Не даруй їм перемоги. Бийся, чим можеш, до останнього подиху».

А вона не послухалася. Вона здавалася.

Тайлер сів.

— Досить цілуватися. Ти вже готова. Час минув. Чи зненавидить її за це Річард? Ні. Він зрозуміє, що у неї не було вибору. Він буде розчарований тільки, якщо вона засоромиться, що вона — жертва. Річард і сам виніс неймовірні муки, перш ніж Денна домоглася того, чого хотіла. Він розуміє, що означає опинитися безпорадним. Келен не винила його за те, до чого його змусили. І він не стане звинувачувати її. Він її втішить.

Якщо не вийде з цим, сказала собі Келен, може, вийде з наступним.

Вона не здасться. Буде намагатися знайти свою силу з кожним з них.

— Не рухай ногами, — прогарчав Тайлер, розстібаючи штани. Келен виявила, що інстинктивно звела коліна.