Танок драконів - Джордж Мартін
— Мірселла. Жахливі новини з Дорну.
— Тиріон,— вихопилося в королеви. Це Тиріон запроторив її дівчинку в Дорн, а Серсі відіслала сера Балона Свона, щоб привіз її назад. Усі дорняни змії, а Мартели з них найгірші. Червоний Гад навіть намагався захистити Куця й був уже за крок від перемоги, яка зняла би з карлика звинувачення у вбивстві Джофрі.— Це він, він весь цей час був у Дорні, а тепер у нього моя донька.
Сер Кеван скривився.
— На Мірселлу напав якийсь лицар-дорнянин на ім’я Герольд Дейн. Вона жива, але скалічена. Він порізав їй обличчя... вибач... вона втратила вухо.
— Вухо,— Серсі приголомшено витріщилася на нього. «Вона ж зовсім дитина, моя дорогоцінна королівна. Вона була така гарненька!» — Він відтяв їй вухо. А де ж був князь Доран зі своїми дорнськими лицарями? Не могли захистити маленьку дівчинку? Де був Арис Окгарт?
— Він загинув, захищаючи її. Кажуть, Дейн його зарубав.
Ранковий Меч також був з Дейнів, пригадалося королеві, але він давно на тому світі. Хто такий цей сер Герольд і навіщо йому кривдити її доньку? Вона не могла цього пояснити, хіба що...
— Тиріон утратив половину носа в Битві на Чорноводді. А якщо їй порізали обличчя й відтяли вухо... В цьому відчуваються брудні пальчики Куця.
— Твого брата князь Доран не згадував. І Балон Свон пише, що Мірселла в усьому звинувачує цього Герольда Дейна. Його ще кличуть Темнозір.
Серсі гірко розсміялася.
— Хай як там його кличуть, а він — найманець мого брата. Тиріон має друзів серед дорнян. Куць планував це від самого початку. Саме Тиріон заручив Мірселлу з княжичем Тристаном. Тепер я розумію навіщо.
— Тобі в кожній тіні ввижається Тиріон.
— Бо він — породження пітьми. Це він убив Джофрі. Убив батька. Невже гадаєш, він на цьому зупиниться? Я боялася, що Куць досі на Королівському Причалі, замислив щось проти Томена, але він, певно, вирішив спочатку поїхати у Дорн і вбити Мірселлу,— Серсі почала міряти кроками камеру.— Я мушу бути з Томеном. З цих лицарів королівської варти користі не більше, ніж із пипок на нагруднику...— вона розвернулася до дядька.— Кажеш, сер Арис убитий.
— Так, його вбив отой Темнозір.
— Але він мертвий, мертвий — ти в цьому впевнений?
— Так нам повідомили.
— Тоді в королівській варті звільнилося місце. Його негайно слід заповнити. Томена потрібно захищати.
— Лорд Тарлі складає перелік гідних лицарів на розгляд твого брата, та поки Джеймі не повернувся...
— Білий плащ на людину може вдягнути і король. Томен — гарний хлопчик. Скажіть йому, кого оголосити, і він оголосить.
— І кого ж ти хочеш оголосити?
Серсі не мала готової відповіді. «Моєму заступникові потрібне і нове ім’я, і нове обличчя».
— Кайберн знає. У цьому довірся йому. Ми з тобою, дядьку, мали розбіжності, але заради нашої спільної крові, заради мого батька, якого ти любив, заради Томена і його бідолашної скаліченої сестри, зроби, як я тебе прошу. Сходи від мого імені до лорда Кайберна, принеси йому білий плащ і скажи, що час прийшов.
Королівський вартовий
— Ви служили королеві,— сказав Резнак мо Резнак.— А король при дворі хоче оточити себе своїми людьми.
«Я і досі служу королеві. Сьогодні, завтра, завжди, до останнього подиху — мого або її». Баристан Селмі відмовлявся вірити, що Данерис Таргарієн мертва.
Мабуть, саме тому його змістили. «Одного по одному Гіздар прибирає нас усіх». Дужий Бельвас лежить при смерті в храмі, його лікують блакитні грації... проте Селмі підозрював, що вони радше докінчують справу, яку почала медова сарана. Скагаз Гирявий більше не командувач. Незаплямовані повернулися в касарні. Джого, Дааріо Нагарне, адмірал Іролео і незаплямований Геро залишаються заручниками юнкайців. Аґо, Рахаро й решту королівського халасару відіслали за річку на пошуки зниклої королеви. Замінили навіть Місанді: король вважав, що не годиться герольдом виступати дитині, а тим паче колишній рабині-наатянці. «А тепер і я».
Були часи, коли Баристан Селмі сприйняв би відставку як пляму на своїй честі. Але то було у Вестеросі. В гадючому кублі під назвою Мірін честь видається такою самою безглуздою, як блазенський костюм. Та й недовіра взаємна. Гіздар зо Лорак, може, і консорт його королеви, але ніколи не стане його королем.
— Якщо його світлість хоче, щоб я забрався з двору...
— Його ясновельможність,— виправив сенешаль.— Ні-ні, ви неправильно мене зрозуміли. Його величність чекає на делегацію юнкайців, щоб обговорити виведення їхніх військ. Вони можуть попросити... е-е-е... компенсацію за загиблих від драконового гніву. Це дуже делікатна ситуація. Король вважає, буде краще, якщо вони побачать на троні мірінського короля, якого захищають мірінські вояки. Ви ж розумієте, сер.
«Я розумію значно більше, ніж ти уявляєш».
— Можна дізнатися, кого саме обрав для свого захисту його світлість?
Резнак мо Резнак улесливо посміхнувся.
— Це запеклі бійці, які обожнюють його вельможність. Гогор Гігант. Храз. Плямистий Кіт. Белакво Костолам. Усі вони звитяжці.
«Усі вони з бійцівських кубел». Сер Баристан не був здивований. Гіздар зо Лорак не дуже впевнено сидів на своєму новому троні. Востаннє Мірін мав короля тисячу років тому, і серед панства давньої крові були такі, які вважали себе гіднішими престолу. Ззовні місто оточили юнкайці з перекупними мечами й союзниками, а всередині засіли сини гарпії.
А захисників у короля меншало день у день. Помилка, якої Гіздар припустився з Сірим Черв’яком, коштувала йому незаплямованих. Коли його світлість спробував перевести їх під командування свого родича, як зробив з бронзовими бестіями, Сірий Черв’як повідомив короля, що вони — вільні люди, які виконують тільки накази матері. Що ж до бронзових бестій, то половина з них — вільновідпущеники, а решта — гиряві, тому, швидше за все, досі зберігають вірність Скагазові мо Кондаку. Бійці з кубел, либонь, єдина надійна опора короля Гіздара у морі ворогів.
— Най захистять вони його світлість від усіх небезпек,— промовив сер Баристан, не виказуючи ані натяку на свої справжні почуття: їх він навчився приховувати давним-давно, ще на Королівському Причалі.
— Його препишність,— наголосив Резнак мо Резнак.— Інші ваші обов’язки залишаються незмінними. Якщо мир буде порушено, його ясновельможність волів би мати вас на чолі свого війська в битві проти ворогів нашого міста.
«Бодай на це йому вистачило здорового глузду».