Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз - Террі Гудкайнд
— Сідай на коня, сестра! — Сказав він тоном, що не допускав заперечень. — Ми їдемо негайно.
— Ти з глузду з'їхав! Ми не зможемо… — Заговорила вона нарешті.
— Якщо тобі хочеться з кимось посперечатися, сестра Верна, залишайся тут і сперечайся з цими людьми! Можливо, вони будуть раді твоєму товариству. Мені ж треба поспішити до Палацу, щоб позбутися від ошийника. Якщо хочеш їхати зі мною, швидше сідай в сідло.
— Нам нікуди їхати. Тепер ми не зможемо пройти через країну маженді!
Річард показав на Дю Шайю:
— Вона проводить нас у Палац пророків, через землі її народу!
Подивившись на сестру Верну, Дю Шайю самовпевнено посміхнулася.
— Ні, ти точно збожеволів! — Не вгамовувалася сестра. — Ми ж не можемо…
Все ще під владою магії, Річард роздратовано кинув через плече:
— Якщо хочеш потрапити в ваш Палац разом зі мною, сідай на коня! Я не збираюся затримуватися.
Він засунув ніж для жертвоприношень за пояс Дю Шайю.
— Я доручив тобі важливу справу, і ти за нєї відповідаєш. Швидше сідай в сідло.
Дю Шайю в несподіваному замішанні подивилася спочатку на коня, потім на Річарда.
— Я не поїду на ній, вона смердюча!
— Ні, поїдеш! — Гаркнув Річард. — Сідай на коня! Негайно!
Вона відсахнулася, не на жарт налякана його гнівом.
— Тепер я розумію, що значить «Шукач». З цими словами вона невміло вилізла на Джеральдіну. Сестра Верна вже осідлала Джека. Річард сів на Бонні.
Кинувши лютий погляд на натовп, Річард пришпорив коня, пустивши його в галоп. Обидві вершниці помчали за ним. Натовп розступився.
Магія меча вимагала крові. В цей момент Річарду навіть хотілося, щоб хто-небудь ризикнув зупинити його.
Але ніхто не ризикнув.
* * *— Прошу тебе, — почала благати Дю Шайю, — уже майже стемніло. Можна нам зупинитися, або хоча б можна, я піду пішки? Мені вже погано їхати на цій тварині.
Вона всіма силами намагалася втриматися в сідлі, хоча Джеральдіна бігла риссю. Позаду, теж риссю, їхала сестра Верна, але Річард не оглядався на неї.
Сонце дійсно вже сідало, і він відчув, що разом з денним світлом відходить і лють.
Дю Шайю кивком вказала направо:
— Он там є маленьке озеро і галявина.
— Ти впевнена, що ми на землі твого народу? — Спитав Річард.
Вона кивнула:
— Уже кілька годин. Я знаю ці місця.
— Добре, ми зупинимося на нічліг. Річард зупинив коня і допоміг Дю Шайю злізти. Вона зі стогоном спустилася на землю.
— Якщо ти і завтра змусиш мене сісти на це чудовисько, я тебе вкушу!
Вперше з тих пір, як вони покинули землі маженді, Річард посміхнувся. Він почав розсідлувати коней, а Дю Шайю послав за водою. Сестра Верна тим часом зібрала хмиз і за допомогою свого Хань розпалила багаття. Річард стриножив коней і залишив їх пастися на галявині, де росла соковита трава.
Коли повернулася Дю Шайю, він сказав:
— Здається, пора вас один одному представити. Сестра Верна, це Дю Шайю. Дю Шайю, це сестра Верна.
Сестра вже заспокоїлася або принаймні зробила вигляд, що заспокоїлася.
— Я рада, Дю Шайю, що сьогодні ти уникла загибелі, — з крижаної ввічливістю промовила вона.
Дю Шайю кинула на неї злий погляд. Річард вже знав, що її народ вважає сестер Світла відьмами.
— Разом з тим, — додала сестра Верна, — я шкодую про всіх тих, хто помре замість тебе.
— Ні про що ти не шкодуєш, — огризнулася Дю Шайю. — Ти хотіла б, щоб все бака-бан-мана померли!
— Це неправда. Я нікому не бажаю смерті. Але я знаю, що мені тебе все одно не переконати, так що можеш залишатися при своїй думці.
Дю Шайю витягла з-за пояса ніж для жертвоприношень і піднесла його під ніс сестрі Верні.
— Вони три місяці тримали мене на ланцюгу. — Вона подивилася на зелену ручку, складену з зображень пар, які займалися зляганням. — Ось це зі мною робили ці пси. І ось так вони це робили. — Вона показала пальцем. — І ось так — теж. — Вона задихалася від гніву.
— Не знаю, як мені переконати тебе, — заговорила сестра Верна, — що у мене викликає жах і те, що вони робили з тобою, і те, що збиралися зробити. Багато речей в цьому світі викликають у мене огиду, але іноді доводиться терпіти їх заради вищої мети.
Дю Шайю поплескала себе по животу.
— У мене більше немає місячних. У мене буде дитина від когось з цих псів! Мені доведеться йти до знахарок, просити у них трави, щоб позбутися від паршивця.
Сестра Верна благально подивилася на неї.
— Прошу тебе, Дю Шайю, не роби цього! Дитя — дар Творця. Будь ласка, не відкидай Його дару!
— Дару?! Великий Творець, виходить, приносить свої дари темними шляхами!
— Дю Шайю, — тихо сказав Річард. — До цих пір маженді вбивали кожного бака-бан-мана, кого їм вдавалося захопити в полон. Ти перша, хто отримав свободу. Вважай, що твоя майбутня дитина — символ примирення. Вбивства повинні припинитися заради майбутнього всіх ваших дітей. Нехай твоя дитина живе: вона нікому не заподіяла зла.
— Але його батько заподіяв зло!
— Діти негідників не обов'язково негідники, — з гіркотою заперечив Річард.
— Якщо батько був лиходієм, то й син буде лиходієм!
— Це неправда, — сказала сестра Верна. — Батько Річарда був лиходієм і вбив багатьох людей, а Річард намагається зберегти життя людям. Його мати розуміла, що діти не відповідають за злочини батьків. Хоча батько Річарда і згвалтував її, вона не шкодувала любові для сина. Річарда виховали хороші люди, вони навчили його добру. Тому
