Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз - Террі Гудкайнд
Дю Шайю невпевнено подивилася на Річарда.
— Це правда? Якийсь злий пес поглумився над твоєю матір'ю, як ці — з мене? Він мовчки кивнув.
— Я повинна зважити ваші слова. — Вона погладила живіт. — Я подумаю, як мені поступити. Ви повертаєте мені життя.
Річард стиснув її плече.
— Я впевнений, твоє рішення буде правильним.
— Якщо вона до цього доживе. — Сестра Верна вперше заговорила з Річардом після ранкового події. — Ти роздаєш нездійсненні обіцянки і вимовляєш порожні погрози. Коли маженді засіють свої поля, вони побачать, що з посівами нічого не трапилося. Вони перестануть боятися твоїх погроз і знову почнуть війну з її народом. Не кажучи вже про їхні стосунки з нами!
Річард зняв з себе шкіряний шнурок, на якому висів свисток, подарунок Птахолова.
— Не впевнений, що з їх посівами нічого не трапиться. — Він повісив свисток на шию Дю Шайю. — Цей свисток подарували мені, а тепер ти прийми його від мене в подарунок, щоб з його допомогою покласти край ворожнечі. Свисток цей чарівний, він скликає птахів. На його звуки злетиться стільки птахів, скільки ти ніколи в житті не бачила. Я сподіваюся, ти зможеш виконати моє обіцянку. Слухай. Ти підеш на поля маженді і там десь сховаєшся. На заході подуй в цей чарівний свисток. Ніякого звуку ти не почуєш, але магія притягне туди безліч птахів. Уявляй собі всіх птахів, яких знаєш, і дуй в свисток до тих пір, поки вони не з'являться. Вона помацала різьблений свисток.
— Він чарівний? І птахи дійсно прилетять?
Річард посміхнувся:
— Можеш не сумніватися. Ніхто з людей не почує, як ти будеш свистіти. Маженді не зрозуміють, що це ти викликала птахів. Птахи ж будуть дуже голодні і накинуться на посіви. Коли маженді знову засіють свої поля, ти знову нашлеш на їх поля птахів і залишиш їх без насіння.
Вона радісно всміхнулася:
— Всі маженді помруть з голоду! Річард суворо подивився на неї.
— Ні! Я дарую тобі чарівний свисток, щоб припинити вбивства, а не щоб вбивати з його допомогою. Птахів треба закликати до тих пір, поки маженді не погодяться жити з вами в мирі. Коли вони зроблять це, ви теж повинні будете виконати зобов'язання і ніколи більше не воювати з ними. Але пам'ятай: якщо ти зловживатимеш моїм подарунком, я повернуся і зверну свою магію проти твого народу. Гляди ж, не обдури моєї довіри!
Дю Шайю відвела очі.
— Я зроблю все, як ти кажеш. Я не підведу тебе.
Спасибі тобі за те, що ти приніс нам мир.
— Мир! — Фиркнула сестра Верна, нагородивши Річарда спопеляючим поглядом. Ти що, думаєш, все так просто? Після того, як люди прожили за своїми звичаями три тисячі років, по-твоєму, досить віддати вказівку — і вони перестануть вбивати один одного? Ти віриш, що варто тільки тобі з'явитися — і життя народів зміниться? Та ти наївна дитина! Нехай ти не успадкував злочинних схильностей батька, але твоя самовпевненість приносить не менше зло.
— Якщо ти, сестра, сподіваєшся, що я здатний змиритися з людськими жертвоприношеннями, ти здорово помиляєшся, — тихо сказав Річард. — Яке зло я приніс і кому? Хіба я став причиною загибелі людей?
— Ну, перш за все, — почала сестра, — якщо ми перестанемо допомагати тим, у кого є дар, вони загинуть. Як же, по-твоєму, ці хлопчики тепер зможуть потрапити в наш Палац? Землі маженді ми перетинати більше не зможемо. А вона, сестра Верна скоса глянула на Дю Шайю, — тільки нам дозволить пройти через свої землі. Про те, щоб пропустити інших, мови поки не йшло. І всі ці діти загинуть через те, що ти сьогодні зробив.
Річарду було важко зосередитися. Магічний гнів меча викликав у нього на цей раз відчуття небувалої втоми. Найбільше йому хотілося спати. Він повернувся до Дю Шайю:
— Перш ніж укласти мир з маженді, вам доведеться висунути ще одну умову. Скажіть їм, що вони повинні будуть дозволити сестрам Світла проїжджати через їхні землі. Твій народ нехай вчинить так само.
Дю Шайю мовчки кивнула, дивлячись йому в очі.
— Ну, ти задоволена? — Запитав Річард у сестри Вірні.
— Пам'ятаєш, в долині ти вбив чудовисько, але на його місці з'явилися сотні змій? — Відповіла вона питанням на питання. — В цьому випадку відбудеться щось подібне. Неможливо перелічити всі твої сьогоднішні помилки. Тільки сьогодні я попереджала тебе, щоб ти не розмахував сокирою наосліп, але ти знову мене не послухався!
Все, що ти зробив до сих пір, не припиняє винищення людей, а лише служить його продовженню.
— У цьому відношенні, сестра, я Шукач Істини, а не твій учень. Як Шукач я не маю наміру терпіти людські жертвоприношення. Що стосується загибелі інших людей — це інше питання. І я не думаю, щоб тобі дійсно хотілося покарати мене за те, що я припинив неподобство, яке, я впевнений, ти давно хотіла б припинити сама.
— Як сестра Світла я не маю влади змінювати порядок речей, який існує вже три тисячі років. Я тільки повинна вибирати найменше зло. Так, я ненавиділа цей порядок і була б рада, якби тобі вдалося його змінити. Але я не можу не розуміти, що це призведе до нових бід і до загибелі людей. Коли ти одягнув ошийник, то, пригадую, сказав, що тримати в руках повідок буде важче, ніж цей нашийник носити. Схоже, ти був правий. — Очі її заблищали від сліз. — Ти повернув моє покликання, мою улюблену справу в ніщо. Але я не думаю про те, щоб покарати тебе за непокору. Через кілька днів ми будемо у Палаці, і там я нарешті позбудуся від тебе. Нехай вони самі з тобою займаються. Подивимося, як вони будуть поводитися з тобою, коли ти викличеш їх гнів. Боюся, ти зможеш переконатися, що інші сестри не будуть проявляти такого довготерпіння, яке властиво мені. Вони скористаються владою Рада-Хань. І, боюсь, вони, як і я зараз, ще пошкодують, що
