У серці пожеж - Юлія Майр

- Аякже, - передражнила вона Ізевеля, а той лише пирхнув у відповідь й за мить обернувся, спершись на хвіртку. Дівчина розгублено кліпнула. Вона й не встигла зрозуміти, як вони так швидко прийшли.

- Бувай, крадійко – кинув на прощання синьокий дал, злегка схиливши голову.

- Бувай, - мовила Меліса, проминувши його. Пряний запах деревного парфуму майнув за нею лагідним вітерцем. І, навіть не обертаючись, дівчина була певна, що Ізевель досі стоїть коло хвіртки, проводжаючи її поглядом. Нетривала прогулянка виявилась куди приємнішою, ніж очікувалось.

  Меліса обійшла будинок і врешті побачила прочинені стулки кухонного вікна. Стала навшпиньки й ухопилась пальцями за шорстку раму, а тоді незграбно заскочила. Старі шиби жалібно скрипнули, а стіл пронизливо рипнув під її вагою, коли дівчина зіслизнула з підвіконня.

 Зітхнувши, вона хотіла зіскочити, та не помітила, як тонка тканина сорочки зачепилась за стулки й потягнула їх. Зберігати рівновагу на хиткому столику, вщент заповненому посудом було і так нелегко, тож, намагаючись відчепити рукав від противної стулки, Меліса таки не втрималась і гепнулась на підлогу. Різкий біль пронизав коліна й долоні, та дівчина не зважала. На щастя, вона не перекинула стола й нічого не розбила, та гук був такий, що, певно, весь будинок здригнувся.

- Трясця, - вилаялась вона й кинулась бігти до своєї кімнати. І саме вчасно, бо вже на сходах вона почула як стулки зійшлися знов, ніби хтось зачинив їх. В одну мить вона проскочила три сходинки й прошмигнула до своєї кімнати. Свічка на столі запалилась мов сама, пелюстка полум’я тривожно витанцьовувала у такт переляканому серцю Меліси. Вона притулилась спиною до дверей, прислухаючись до знайомих кроків, що промайнули в коридорі. А тоді ледь чутно зачинились двері неподалік.

 «Зоряна», - блиснула здогадка. І Меліса одразу ж схопилася за голову. Навіщо вона запалила свічку, Зоряна мусила бачити світло крізь щілину під дверима. Тепер вона знає, що Меліса не спить. І, коли що трапиться, складе уламки докупи та все зрозуміє.

 Втомлена дівчина упала на ліжко, не роздягаючись. Тривожне тремтіння поволі покидало її тіло, даючи простір спокійним думкам. Зоряна не зможе нічого довести, адже не встигла застати Мелісу у кухні. А, з іншого боку, Зоряна й сама не спала і прийшла з коридору, а не спускалась зі своєї спальні. Тоді б вони з Мелісою зустрілися б на сходах. Здається, їм обом є що приховувати.

 Меліса була певна, що не зможе склепити повіки до ранку, надто багато сталося за день. Та не встигла вона про це подумати, як провалилась у глибокий сон, і розплющила очі, лише коли Власта настійливо тарабанила в її двері. А на кухні чекала самотня тиша і спокій.