Сьоме Правило Чарівника, або Стовпи Творіння - Террі Гудкайнд

Прямо до Річарда.

Той нахилився, і засмучена коза кинулася до нього, шукаючи розради. І знайшла його під ласкаво простягнутою рукою.

До приголомшеної Дженнсен донеслося нове тихе мекання. В купку людей, прямо в центр смертельного протистояння, прискакали двоє маленьких біленьких козлят-близнюків. Побачивши Дженнсен, вони стиснулися і стали жалібно кликати матір.

Бетті заклично промекала. Козенята повернулись і кинулися до неї. Близько матері вони тут же відчули себе в безпеці і застрибали навколо Річарда, явно бажаючи, щоб він удостоїв своїм дотиком і їх.

Том зупинився на віддалі і, прихилившись до колони, спокійно спостерігав за подіями.

І Дженнсен вирішила, що світ, безсумнівно, зійшов з розуму.

— Бетті, що відбувається? — Крикнула Дженнсен, не в силах змиритися з тим, що відбувається.

— Чарівництво відбувається, — пролунав позаду шепіт сестри Мердінти. — Саме цим він і займається.

Невже лорд Рал і справді зачарував козу, налаштувавши її проти Дженнсен?

Річард ступив до дівчини. Бетті і близнюки возилися біля його ніг, не маючи ні найменшого поняття про те, що все зараз залежить від вибору між життям і смертю.

— Дженнсен, подумай про все своєю головою, — вимовив Річард. — Ти повинна мені допомогти. Відійди від Келен.

— Убий його! — Люто шепотів Себастян. — Зроби це, Джен! Його магія не діє на тебе! Ну ж!..

Річард спокійно дивився, як вона піднімає ніж.

Зараз вона вб'є його, і чарівництво закінчиться, і Бетті знову буде з нею…

Дженнсен застигла. Вона раптом зрозуміла, що тут щось не так. І повернулася до Себастяна:

— Звідки ти це знаєш, а? Я ж ніколи не говорила тобі про те, що його чари не можуть заподіяти мені шкоди?

— І тобі теж? — Вигукнув Оба. — Значить, ми обидва невразливі! Ми можемо разом правити в Д'харі. Але, звичайно, королем буду я. Король Обі Рал. Я не жадібний. А ти можеш стати принцесою… Так, напевно, я можу зробити тебе принцесою, якщо ти будеш добре поводитися.

Дженнсен знову подивилася на розгублене обличчя Себастяна:

— Так звідки ти знаєш?

— Джен, я просто… Я думав… — Себастян намагався знайти відповідь. І не знаходив.

— Річард… — пролунав голос Келен, що прийшла у себе. — Річард, де ми? — Мати-сповідниця почала корчитися від болю і закричала, хоча ніхто до неї не доторкався.

Річард зробив ще крок вперед. Розмахуючи ножем, Дженнсен відступила.

— Якщо ти хочеш отримати Келен, ти повинен пройти через Дженнсен, — крикнула сестра Мердінта.

Річард кинув на неї нічого не виражаючий погляд:

— Ні.

— Ти повинен! — Завила сестра. — Ти повинен вбити Дженнсен, інакше Келен помре!

— Ти в своєму розумі? — Накинувся на неї Себастян.

— Помовч, Себастян! — Відрізала сестра. — Спасіння приходить лише через жертву. Все людство зіпсоване. Один індивідуум не представляє ніякої цінності. Одне життя не коштує нічого. Неважливо, що з нею трапиться, має значення тільки саме жертвоприношення.

Себастян дивився на неї і не знав, що відповісти. У нього явно не знаходилося доводів на захист життя Дженнсен.

— Ти повинен вбити Дженнсен, інакше я вб'ю Кален, — обернувшись до Річарда, заверещала Мердінта.

— Річард, — простогнала нещасна Мати-сповідники, все ще не зовсім розуміючи, де вона і що відбувається.

— Келен, спокійно, — м'яко вимовив Річард.

— Це останній шанс! — Волала сестра Мердінта. — Останній шанс врятувати дорогоцінне життя Матері-сповідниці! Останній шанс, або вона дістанеться Володареві пекла. Притримай його, Дженнсен, поки я буду вбивати його дружину!

Дженнсен злегка похитнуло те, що сестра нацьковує Річарда на неї. Але це не мало значення. Сестра теж жадала смерті лорда Рала. Вони всі хотіли його смерті.

Пора покласти всьому цьому край. Брат не зможе заподіяти їй шкоду своїм чарівництвом. Невідомо, звідки це стало відомо Себастяну, але пора покласти цьому край, поки шанс не втрачено знову. Але, цікаво, навіщо це знадобилося Мердінті…

Незрозуміло було і те, навіщо сестра намагалася роздратувати лорда Рала, щоб він завдав удару своєю магією, направивши всю силу на Дженнсен, і таким чином відкрив їй шлях, про який вона так довго мріяла…

Гаразд, все так і має бути. І нема чого більше чекати!

Давши волю крику, повному накопиченій за все життя ненависті, повному пекучої туги за вбитою матір'ю, повному виючою люті голосу, що верещав в голові, Дженнсен кинулася на Річарда.

Вона знала, що він використає для власного порятунку чарівництво. Завдасть магічного удару, подібний до того, якого завдав тисячному загону вершників. І буде вражений, коли чари не спрацюють, коли вона прорветься крізь смертельні заклинання і встромить ножа у його злісне серце. Він занадто пізно зрозуміє, що вона невразлива.

З лютим виттям Дженнсен налетіла на брата.

Вона чекала жахливого вибуху, чекала, що доведеться пройти крізь грім і блискавки, але нічого подібного не сталося. Річард попросту блокував удар і зловив її зап'ястя. Простіше нікуди!.. Він не використовував чари і не вимовляв заклинань. Він взагалі не скористався чарівною силою.

Для звичайної сили Дженнсен невразливою не була. А фізично Річард був явно сильнішим.

— Заспокойся, — сказав він.

Дженнсен люто пручалася, в її скаженій атаці вихлюпувалася грізною бурею вся накопичена ненависть і біль. Лорд Рал завбачливо тримав на відстані її праву руку, а дівчина бушувала, стукаючи йому в груди кулачком лівої. Річард міг голими руками розірвати її навпіл, але чомусь дозволяв їй вити і бити його. А потім навіть дав можливість відскочити назад. Дженнсен стояла, важко дихаючи і як і раніше стискаючи в кулаці ніж, і сльози злоби і люті струмували по її щоках.

— Убий її! — Знову заверещала сестра Мердінта. — Або Келен помре!

— Ти в своєму