Книга імен - Джил Грегорі

У помешканні на третьому поверсі над кав'ярнею «Джава Джус» в іншій частині Брукліну чоловік у футболці з зображенням Емінема та в кепці, оберненій козирком назад, стишив звук у навушниках. Він почув досить.

Узяв конспіративний телефон і натиснув повторний набір. Довкола блимали екрани й монітори найсучаснішого центру зв'язку. Така робота для якогось комп'ютерного фаната — просто рай. Із центру свого пульта керування у формі підкови він міг прослуховувати розмови на трьох континентах і спостерігати за історією у процесі її творення, а тим часом двома поверхами нижче спраглі любителі кофеїну шикувалися в чергу за горнятком запашного напою.

— Ну що там? — гаркнув у телефон здоровенний блондин, що сидів у хлібному фургоні, припаркованому на авеню Z. Джеймс Джилліс нервував, від довгого сидіння в нього вже затерпли сідниці. Це була його перша нагода покерувати операцією Темних янголів, і йому нетерпеливилось показати, на що він здатний. — Прокляття, Сенджею, скільки нам іще тут сидіти? Шепард там уже сорок хвилин.

— Охолонь, здорованю, не вистрибуй зі штанів. Слухай мене уважно. Шепард приніс із собою і камінь, і щоденник. Добудьте й те, й інше. А коли покінчите з усіма, знайдіть клятий сейф. Нас цікавить усе, що старий жид там тримає.

— No problemo. — Джилліс зиркнув на Енріке, слюсаря-пуерториканця, що мав під спортивною курткою від Армані пояс з інструментами. Енріке сидів поруч і дивився на дощ, що барабанив по вікнах фургона. Він завжди був незворушний — терплячий і байдужий ззовні, як справжній професійний кілер.

Сенджей у своєму центрі зв'язку пересвідчився, що всі цифрові реєстратори ліворуч блимають.

— У такому разі, — сказав, збільшивши гучність і повернувшись до розмови в особняку на авеню Z, — Темні янголи — уперед!

і імена, що ви записали... — Рабин показав на сторінки біля комп'ютера, які Девід надіслав факсом. — Такі самі імена написані в давньому папірусі, знайденому на Близькому Сході.

Девідові здалося, що підлога захиталася під ногами.

— Не може бути!

— Підтвердження прийшло тільки сьогодні вранці. Спершу вислухайте, а тоді вже робіть висновки, — мовив Бен Моше з докором у голосі. — Ці імена так само, як і решту у вашому щоденнику, уперше було записано тисячі років тому — їх написав Адам.

Він підніс руку вгору, не давши Девідові заперечити. — Кабала каже, що Адам написав Божу Книгу імен — імена птахів, звірів і всіх живих істот — для себе та своїх синів. Вони ж передали копії своїм синам, ті своїм, і так далі, аж доки ця Книга не дійшла до Мойсея.

Девід зірвався на ноги, неспроможний далі стримувати невіру.

— Рабине, при всій повазі до вас, я аж ніяк не можу повірити, що Адам — ще в Едемі — знав ім'я моєї падчерки. — Він підсунув щоденник до себе й почав навмання читати імена вголос. — Чи ім'я Шен Джинчао. Чи Ноеланії Тріас. Чи Беверлі Панагуполос. — Девід відштовхнув щоденник. — Ну що ви, рабине!

Бен Моше залишився незворушний.

— Я й не сподівався, що ви зрозумієте це все відразу. Кабалу вивчають усе життя. Щоб відкрити містичні рівні Тори, потрібний зрілий розум і тривалий час. У минулі століття її таємниці старанно зберігали, а рабини передавали їх тільки найвідданішим учням. Девіде, я присвятив цій науці шістдесят років життя й добре знаю, що кажу, — так само добре, як знаю власне ім'я.

Раптом Девід згадав розповіді матері про її прапрадіда, містика Реба Зальмана.

— Що ж, продовжуйте.

Бен Моше кивнув.

— Слухайте уважно. Мойсей отримав копію Книги імен від Ісаака — одного з двох синів Авраама. Потім вона довго зберігалася в одному з храмів у Єрусалимі. Але 70 року до нової ери римляни зруйнували цей храм і вивезли скарби до Риму. Книга імен зникла, так само як і нагрудник первосвященика. Разом із нагрудником, — додав рабин тихше, — не стало й каменів Дванадцяти племен Ізраїлю.

Девід подивився на агат на столі. У голові роїлися тисячі запитань, але він стримався й вирішив слухати далі, а рабин тим часом говорив своїм тихим скрипучим голосом:

— Копії, що належали іншому синові Авраама — зведеному братові Ісаака, Ізмаїлові — перейшли до його синів, яких народили йому наложниці, і ці папіруси загубилися десь у пісках пустелі. Тож багато століть усі копії Книги імен вважалися втраченими. Однак недавно археологи знайшли в Єгипті й інших місцях на Близькому Сході фрагменти папірусів, що, на їхню думку, є копіями Ізмаїлової Книги імен. За допомогою істориків і математиків вони намагаються скласти їх докупи. Саме до цих експертів я й звернувся з проханням порівняти ваші сторінки з фрагментами, що зберігаються в Ізраїлі.

Девід намагався осягнути неймовірне припущення рабина.

— І що, археологи знайшли не одну копію Книги Адама, а більше?

— Здається, що так. Знайшлися папіруси з арамейськими, коптськими та гебрейськими текстами...

— А я подумав, що всі вони були написані гебрейською.

— Ні, — Бен