Руда магія і повна торба пригод - Ляна Аракелян
– Нам може знадобитися його допомога.
– Коли знадобиться, тоді й запросимо.
Я дала зрозуміти, що на цьому розмову закінчено.
Пані Сурра уважно подивилася на мене і запитала:
– Адептка Морошкіна, як ви після вчорашнього?
Я знизала плечима, що означало – нормально.
– У такому разі, продовжимо наші заняття. Тема сьогоднішньої пари: марево. Це дуже цікаве зілля, що є однією з основ захисної магії. Воно здатне викликати легкі ілюзії.
Почулися єхидний регіт та перешіптування.
– Не плутати з наркотичними. Ті витягнуть назовні ваші страхи, комплекси й набутий досвід, помножений на уяву. А найстрашніше – викличуть залежність. А марево створює комфортні ілюзії. Наприклад, адептка Морошкіна, випивши подібне зілля, підійме настрій і перестане дутися на адепта Дикого.
Замість цього я підійняла важкий погляд на викладачку.
– Не потрібно так на мене дивитися, адептка. Усі помиляються. Отже, записуйте інгредієнти основи: квіти райдужної черемхи, череда, меліса. Три частини черемхи, одна частина череди й дві частини меліси. Закладати за схемою: від найменшого до найбільшого. Тобто, спочатку череда, потім меліса та райдужна черемха. Знадобиться вода з Гіркого струмка, один літр. У процесі кипіння властивості води змінюються. Якщо питань немає, то приступайте до виконання завдання. Після, випробуємо на вас. Час приготування – двадцять хвилин. Інгредієнти на полицях у загальній шафі. Так, це важливо, класти трави потрібно в киплячу воду. Після, зменшити вогонь до мінімуму. Зілля треба млоїти.
Ми з Кхиброю дочекалися, коли захоплені студенти розберуть інгредієнти та підійшли до столу в останню чергу
– Адептка Морошкіна, ви теж не ідеальні. Тому відпустіть минуле. Адже це не перша ваша пригода на цвинтарі, чи не так?
Я кивнула.
– Тоді покваптеся, ваші одновіточники вже приступили до завдання.
Ми з Кхиброю взяли трави й підійшли до навчального казана. Тут на двох був один трилітровий казан. Після пар їх обов’язково чистили та здавали пані Альмі.
– Руто, пані Альма має рацію, досить дутися. Від твого вигляду молоко в сир згортається, – зашепотіла Кхибра.
– І рада б, але...
– Досить скиглити. Я злякалася не менш за тебе.
Я знову важко зітхнула. Її правда. Щось я занадто заглибилася у власні переживання. Потрібно зосередитися на зіллі. Вода била ключем, я кинула всі інгредієнти й почала помішувати вариво. Кхибра стояла поруч і з цікавістю спостерігала.
Спочатку над казаном з’явилася бульбашка, яка переливалася всіма кольорами веселки. Ми з Кхиброю обачно відійшли на відстань. Я окинула поглядом решту – у всіх було те саме.
– Адепти! – почули ми сердитий голос магістра Сурри, – вас не вчили накривати казани й одразу ж зменшувати вогонь?! Чи про це я теж зобов’язана нагадувати?!
Але було пізно – бульбашки одна за одною почали лопатися. Ми з Кхиброю встигли відстрибнути, іншим пощастило менше. То в одного, то в іншого адепта на шкірі з’являлися опіки. Я глянула на близнюків і Міларунн, і стало їх шкода. У Вальдека на щоці виникла сіточка пухирів різної величини. У Міларунн постраждали руки, у Лікраніеля – половина правого вуха. Решта мала не кращий вигляд.
Пані Альма, лаючись у пів голосу, дістала з шафи бутель із темно-зеленою маслянистою рідиною.
– Підходьте по одному.
До неї тут же вишикувалася черга. Магістр Сурра взяла довгими щипцями шматочок губки, вмочила в рідину і наносила на кожен опік локально. За пів години три групи були в зелений горошок.
Лік скакав як молодий козлик і радів:
– У фіолетовий горошок я вже був, тепер – у зелений.
– Адепт Руаїкхар, поспішаю вас засмутити, за десять хвилин усе зійде – і опіки, і плями.
– Опупиріти!
Я замислилася. Коли ми з Кхиброю відмивали котел у Гіркому струмку, то наслідки «горошинки» зійшли миттєво. А ця настоянка...
– Пані Альмо, у мене запитання.
– Слухаю, адептка Морошкіна.
– Ваш засіб від опіків теж на воді з Гіркого струмка?
Пані Сурра з цікавістю подивилася на мене.
– Чому ви зробили такі висновки?
– Є деякі міркування, – ухилилася я від відповіді. – Просто хочу знайти їм підтвердження.
– Воду з Гіркого струмка маги вивчають досі. Боюся, що не про всі її властивості нам відомо, – так само ухилилася від прямої відповіді пані Альма.
– Скажіть, адже в сирому вигляді краще цю воду не пити. Наслідки відомі багатьом. А якщо закип’ятити?
– Все дуже індивідуально. У поєднанні з різними інгредієнтами, вона дає різні результати.
– А готувати на ній можна? – згадавши Понтусоля, запитала я.
– Ні. На жаль. Буде те саме, що і з сирою водою. Їжа вбере в себе воду зі струмка і в процесі приготування виникнуть деякі хімічні реакції. Результат може виявитися плачевним. Якщо ви дорожите своїм шлунком і кишківником, то краще не вживати її.