Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг - Террі Гудкайнд
Унікальні елементи магії, які містяться в твоїй крові, успадковані частиною від Зедда, частиною від Даркена Рала, є визначальними ознаками, за якими Звір впізнає тебе. І саме це змінило Звіра, створеного рабами Джегана.
Цьому сприяла не твоя кров, швидше цьому сприяла магія твоєї крові, твій вроджений дар. Тому будь-яке використання тобою магії привертає Звіра, і він стає все більш небезпечним. Тепер він здатний виділити твою магію серед чарівництва всього світу, адже магія кожного чарівника унікальна. Звір тепер безпомилково впізнає тебе серед інших. І ось тому ти не повинен користуватися своїм даром.
З цієї причини Сестри, які створили Звіра, не могли використовувати твою кров з самого початку — у них просто не було можливості отримати її. Вони зв'язали Звіра з твоїм даром, але зв'язок цей був дуже слабким, Звір не знав повної міри твоєї магії.
Ніккі ж дала Звіру те, чого він потребував, відразу після того, як ти вперше використав свій дар. Нехай вона зробила це, не маючи вибору, намагаючись врятувати твоє життя; але вона це зробила. І тепер будь-яке використання магії легко приведе Звіра прямо до тебе. У певному сенсі, Ніккі виконала своє завдання в якості Сестри Тьми.
Волосся на голові Річарда стало дибки. Він дуже хотів би довести Шоті, що вона помиляється, знайти пролом у броні цього монстра, про який вони говорили.
— Але Звір напав, коли я зовсім не користувався магією. Він атакував сьогодні вранці, коли ми відпочивали. І я магією не користувався.
Шота глянула на нього одним з тих поглядів, які змушували його відчувати себе безнадійним дурнем.
— Цим ранком ти користувався даром.
— Ні, — наполягав він. — У цей час я спав. Як я міг…
Річард замовк. Його пильний погляд блукав по віддалених вершин пагорбів. Він не забув своє пробудження і жахливе спогад про ранок, коли зникла Келен. Потім він згадав, що меч був наполовину витягнутий з піхов. Він не забув, як його заповнювала магія меча.
— Але ж це була магія меча, — видавив він. — Я тримав меч. Це була не моя магія.
— Твоя, — наполягала Шота. — Ти користуєшся магією Меча Істини, його силою, яка з'єднується з твоїм власним даром, магією, з якою Звір тепер пов'язаний. Магія меча тепер частина тебе. І Звір про це знає.
Річард відчув себе зв'язаним по руках і ногах, позбавленим будь-якого вибору, будь-якої можливості зробити хоч щось, щоб зупинити це переслідування. Він знову відчув себе так, ніби прокинувся прямо посеред вже замкнутої пастки.
— Але зброя допоможе мені. Я не вмію користуватися своїм даром. Єдине, на що я можу розраховувати, це — Меч Істини.
— Можливо, в деяких випадках і допоможе. Але Гонча Крові не має тіла, вона — частина Підземного світу. Може статися так, що ти будеш марно розраховувати на свій меч, він не захистить тебе. Можливо, ця помилкова впевненість прийде до тебе в самий відповідальний момент. Як я вже говорила, Звір непередбачуваний; може настати момент, коли меч тобі не допоможе. Ти повинен остерігатися не лише повної впевненості в силі меча, але і того, що його використання теж мимоволі може призвести до тебе Звіра.
— Він завжди на полюванні, він може напасти в будь-який час. Але якщо ти використовуєш дар, це значно збільшує шанси Звіра знайти тебе, а значить і ймовірність нападу. Магія тільки сприяє цьому.
Річард усвідомив, що стискає руків'я меча з такою силою, що відчуває долонею слово «Істина». А ще він відчував гнів магічної зброї, який прагнув вирватися на волю і захистити його від загрози. Він відсмикнув руку, немов меч був гарячим. Він подумав, а чи не викликала магія меча його власну. Можливо, він уже закликав Звіра, сам того не усвідомлюючи.
Шота стиснула руки.
— Але є дещо ще…
Увага Річарда повернулося до відьми.
— В ім'я духів, що ще?
— Річард, не я створила цього Звіра, не мені й відповідати за його дії. — Вона відвела очі. — Якщо хочеш ненавидіти мене за те, що говорю тобі правду, я буду мовчати, — тобі варто тільки сказати.
Річард махнув рукою.
— Ні, вибач. Я знаю, що це не твоя вина. Просто я сильно ошелешений. Продовжуй. Що ще ти знаєш?
— Якщо ти скористаєшся магією — будь-якою — Гонча Крові дізнається про це. Добре, що вона випадково вибирає способи нападу, це може дати тобі можливість вислизнути, і атака не спрацює. Але вона може і домогтися успіху. Тому ти не можеш дозволити собі розслаблятися ні на мить.
— Ти це вже казала.
— Казала. Але мені здається, ти не до кінця зрозумів все значення моїх слів. Тобі необхідно усвідомити, що будь-яке використання магії відкриває Звіру твоє місцезнаходження.
— Як я сказав, ти вже попереджала мене про це.
— Це означає будь-яке використання дару. — Коли він подивився на неї з нерозуміючим видом, вона нетерпляче постукала його пальцем по лобі. — Думай.
Він все ще не розумів, і вона сказала.
— Це включає і дар пророцтва.
— Пророцтва? Що ти маєш на увазі?
— Пророцтва створюють чарівники, які мають особливий дар. Звичайна людина, читаючи пророцтво, бачить тільки слова. Навіть Сестри Світла, хранительки пророцтв, ніколи не бачили пророцтво в його справжньому вигляді. Ти — бойовий чародій, цей дар означає наявність різних прихованих здібностей. І частиною цього дару є те, що ти можеш мимоволі висловити пророцтво, щоб самому окреслити своє призначення. Розумієш — ти легко можеш випадково використати дар.
А для звіра неважливо, як ти ним скористаєшся: призвеш магію меча, зцілиш когось або удариш блискавкою — це не важливо; в будь-якому випадку ти
