Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг - Террі Гудкайнд

class="book">Гонча Крові не має постійного способу вбивства або нападу, тому від неї важко захиститися. Вона може легко розправитися з тисячею солдатів, які охороняють тебе. Наступного разу її може злякати одна єдина дитина, що йде поруч. З її дій не можна припустити, як вона поступить наступного разу. Це частина її тактики — вселяти жах, викликаний невідомістю, щохвилинним очікуванням нового нападу. Її якості, такі як сила або смертоносність, ніщо, узяті окремо. Вона не є постійно сильною або слабкою, швидкою чи повільною. Вона весь час змінюється, іноді довго залишаючись незмінною; часом повертається до колишнього стану, нехай навіть невдалого. Єдине, що мало значення після її створення, це перший раз, коли ти використав свій дар. У той момент вона з'єдналася з тобою. Тепер ти не дізнаєшся, коли вона з'явиться і що зробить. Ти можеш бути впевнений, що вона стежить за тобою, неважливо, як довго ти зможеш уникати її нападу. Це може статися кілька разів за день або не відбуватися протягом місяця чи навіть року. Але врешті-решт, вона прийде знову. Це ніколи не скінчиться.

Річард задавався питанням, що зі сказаного Шотою засноване на фактах, а що є результатом її роздумів чи, можливо, уяви.

— Але ж ти — відьма, — сказала Кара. — Отже, можеш розповісти йому що-небудь, що допоможе протистояти звірові.

— Мій дар дає можливість бачити лише рух подій в річці часу. Я можу бачити, що і як відбувається. Але оскільки гончих Крові у видіннях побачити неможливо, я можу бачити лише наслідки. Вона існує поза моїми можливостями, поза моєю здатністю до передбачення. Це не те ж саме, що пророцтво.

Річард з тих людей, які існують поза пророцтвами. Таких людей вважають непередбачуваними, як ти, Морд-Сіт, напевно вже змогла переконатися. У випадку з гончими Крові я не можу порадити нічого, я не бачу ні того, що може статися, ні того, чого він повинен уникати.

— Значить, у цьому випадку марні і книги пророцтв? — Запитав Річард.

— Також як і я, пророцтва в цьому випадку сліпі. Вони не можуть передбачити випадковостей, адже Звір по суті своїй є випадковістю. Пророцтво може передбачити, що людина буде застрелена арбалетною стрілою в дощовий ранок, але не здатне перелічити всі дні, коли по ранках буде йти дощ, і в який з дощових днів стріла знайде свою ціль. Більшість з них лише здатне повідомити, що рано чи пізно настане дощовий день, і ви вимокнете.

Спершись лівою рукою на меч, Річард неохоче кивнув.

— Згоден. Це відповідає моїм власним уявленням про пророцтва. Вони в змозі сказати, що вранці зійде сонце, але з них неможливо зрозуміти, що відбудеться в цей день.

Він хмурячись дивився на відьму.

— Значить, ти не можеш бачити нічого про те, що зробить Гонча Крові, тому що вона знаходиться поза потоком часу? — Коли вона кивнула у відповідь, він запитав, — Тоді звідки тобі відомо про неї так багато?

— Бачити потік подій в річці часу — не єдина моя здатність, — відповіла вона загадково.

Річард зітхнув, сперечатися йому не хотілося. — Виходить, це все, що ти можеш розповісти.

Шота кивнула.

— Все, що я можу сказати про гончих Крові і про те, чим вона небезпечна для тебе. Поки вона існує, рано чи пізно вона добереться до тебе. Але навіть результат цього передбачити неможливо. Ніхто не знає, коли, де і як це станеться. Це може трапитися сьогодні, а може, поки вона наздожене тебе, ти встигнеш померти від старості.

— Вже веселіше, — пробурмотів Річард.

— Я б не стала покладати на це великі надії, — сказала відьма співчутливо. — Поки ти живий, Річард, поки кров біжить по твоїх жилах, Гонча Крові буде переслідувати тебе.

— Ти гадаєш, вона знаходить мене по сліду крові? Точно так, як Гончі Серця знаходять свої жертви по звуках биття їх сердець?

Шота попереджуюче підняла руку.

— Тільки приблизно. У певному сенсі вона спробувала смак твоєї крові. Але смак, у загальноприйнятому розумінні, нічого не значить для цього створіння. Це не матеріальний смак крові, кров в цьому випадку означає твоє походження.

Вона знає, що ти існуєш. Вона вже полює на тебе. Використання тобою свого дару навічно зв'язало вас узами. Вона відчуває в твоїй крові цей дар, і це змусило її змінитися.

У Річарда виникло стільки запитань, що він не знав, з якого починати. Тому поставив те, що простіше. — А чому вона пов'язана з Підземним Світом? З якої причини?

— Мені відомо лише кілька. Підземний Світ вічний. Для вічності час не має ніякого значення, і для Звіра він теж не значить нічого. Він не відчуває ніякої необхідності знищити тебе невідкладно. В іншому випадку це стало б свідомим наміром, який додав би йому деяку фізичну сутність. Він не відчуває необхідності закінчити роботу до певного терміну. Кожен новий день нічим не відрізняється від будь-якого іншого. Всі дні нескінченні.

— Не маючи почуття часу, він не спішить. Час впливає лише на живих, що дозволяє їм планувати своє життя. Змушує відкладати роботу, щоб виконати її пізніше. Рухатися швидше, щоб облаштувати табір до того, як стемніє. Будувати фортецю до того, як прийде ворог. Це ж змушує жінку бажати дитини, поки у неї є час. Саме час — той самий елемент, який допомагає формувати природу всього. Навіть моль, з'являючись з кокона всього на один день, змушена встигнути обзавестися потомством, щоб її вид не зник.

Звір не підпадає під вплив часу. Основна його складова — вічність Підземного Світу, який є протилежністю самого поняття Життя, бо він — є кінець будь-якого Творіння. Внутрішній конфлікт в основі сутності Звіра є тим, що змушує її діяти, він же надає його діям хаотичність. Коли Ніккі використовувала Магію Збитку, щоб очистити твої легені від крові, Звір, через ту свою частину, що належить підземному світу, впізнав її смак, або точніше, ступінь твого дару.

У твоїй крові міститься і Магія Приросту, і Магія Збитку. Звір був створений, щоб відчути тебе, відчути твою суть, твою магію, щоб вийти за свої звичайні