Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг - Террі Гудкайнд
Впевненість у своїй здатності передбачати дощ приведе тебе до поразки, тому що будь-яке пророкування засноване на деякій кількості знання, доступного для тебе, на твоїй здатності розуміти отриману інформацію. Чим довше тобі вдається уникнути небезпеки, тим сильнішою стає твоя впевненість у собі, роблячи тебе все більш уразливим. Всі твої зусилля дізнатися природу дощу, в кінцевому рахунку, підведуть, тому що безліч успішних прогнозів ніколи не можуть замінити точного знання. В результаті небезпека підстереже тебе в той самий момент, коли ти ніяк цього не очікуєш.
Річард глянув на схвильоване обличчя Кари, але нічого не сказав.
— Гончу Крові можна порівняти з дощем. — Вимовила Шота з лякаючою безнадійністю. — У неї немає фізичного вигляду і характеру, тому неможливо було передбачити її поведінку і подальші дії.
Річард зітхнув, намагаючись віднайти спокій. Він насилу стримувався.
— Але ж все суще повинно мати вигляд і характер, його існування має підкорятися певним законам, навіть якщо ми їх не розуміємо. Інакше, за вашим припущенням, таке створіння буде суперечити самому факту власного існування. Цього не може бути.
— Нестача розуміння зовсім не означає, що цьому явищу не існує ніякого пояснення. Його немає у тих, хто не знає всього. Не можна стверджувати, що якогось явища не існує, лише на тій підставі, що поки що ніхто не зміг пояснити його.
З легкою усмішкою Шота підняла руки до неба.
— Так само як про дощ ти можеш міркувати правильно з теоретичної точки зору, Річард, є речі, які все ще знаходяться поза нашим розумінням, і які у великій мірі підкоряються випадковостям, подібно дощу. Не буду сперечатися, погода може підкорятися певним законам. От тільки вони настільки складні і всеосяжні, що ми не можемо сподіватися вивчити їх, або навіть просто отримати уявлення про них. Можливо, дощ, у кінцевому рахунку, можна передбачити, але пророкування — це все ж не точне знання. У ньому завжди є місце випадковості.
Гонча Крові вельми схожа з явищами природи. Якщо і існують закони, яким підпорядковується її існування, для тебе це не має ніякого значення. Я знаю про неї лише те, що вона створена діяти, не підкоряючись ніяким законам. І це створіння в достатній мірі задовольняє очікування творця — в його діях неможливо виявити ніякої системи.
Я припускаю, що ти можеш опинитися правий. Вважаю, що за уявною непередбачуваністю дій Звіра можуть стояти якісь складні закони, яким він підкоряється. Але якщо навіть це так, вважаю, вони знаходяться далеко поза нашим розумінням. Поки що ми можемо сприймати дії Звіра тільки як абсолютно безладні і випадкові.
— Не впевнений, що розумію тебе, — вимовив Річард. — Можеш навести приклади?
— Наприклад, звір не вчиться на своїх помилках. Він може намагатися кілька разів застосовувати одну й ту ж невдалу тактику, а потім застосувати щось більш слабке, нехай навіть не маючи жодного шансу на успіх. Його дії здаються випадковими. Але якщо в цьому і є якась послідовність, по діях Звіра цього зрозуміти неможливо. Ми бачимо в них лише хаотичність.
До того ж Звір не обдарований інтелектом, що б ми про це не думали. У нього немає душі. Маючи мету, він не дбає про успіх будь-якою ціною. Невдачі не можуть розсердити його. Він позбавлений милосердя, співчуття, цікавості, азарту чи занепокоєння. У нього є завдання знищити Річарда Рала, і він виконує свою місію, використовуючи свої незліченні здатності для досягнення мети. Але в діях його немає ніякої інтелектуальної або емоційної зацікавленості.
Будь-яка жива істота завжди діє в особистих інтересах, в бажанні досягти мети — будь то птах, що летить до чагарника за ягодами, чи змія, яка переслідує мишу в її нірці. Їх дії покликані підтримувати їх життя. Але тільки не Гонча Крові.
Вона — лише безглузда сила, яка вперто просувається до досягнення мети, для якої була створена. Якщо продовжити наше порівняння, вона — це дощ, мета якого «отримати мокрого Річарда». Дощ теж може потерпіти невдачу, він може стати слабким, якщо наступить засуха. Від цього він не стане сердитим або засмученим, це не змусить його подвоїти зусилля. Він діятиме, як і завжди, поки, в кінцевому рахунку, не досягне мети. Але й домігшись її Звір не відчує ніякої радості.
Ірраціональність Звіра лише в одному — він не вчиться на своїх помилках і безглуздою жорстокий у своїх діях.
Річард втомлено провів рукою по обличчю.
— Шота, я все ще не можу зрозуміти. На що воно схоже? Якщо це Звір, значить, він повинен якось виглядати, повинен являти собою щось. Значить, ним можна якось управляти.
— О, так! Є те, що ним керує: це — потреба вбити тебе. Вона створіння хаосу, істота, яка діє так, що ніхто не може протистояти їй. У певному сенсі ти такий же. Ти довів, що є непередбачуваним противником, якого важко вбити. Ось тому Джеган повинен був придумати щось, здатне обійти твої вражаючі здібності, замість того, щоб протистояти їм.
— Але якщо Звір був створений, щоб убити мене, значить, щось визначене у нього є — це мета знищити мене.
Шота знизала плечима.
— Досить вірно. Але що може дати ця крихта інформації, якщо неможливо передбачити, коли і як Звір знову спробує напасти. Ти вже знаєш, що його дії цілком непередбачувані, і повинен бачити в такій тактиці величезну небезпеку. Якщо ти знаєш, що ворог озброєний списом, то обов'язково візьмеш у руки щит. Якщо тебе вистежує вбивця, озброєний луком, ти будеш остерігатися людини з луком. Якщо ти знаєш, що на тебе полює вовк, ти поставиш капкан, або залишишся вдома.
