Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг - Террі Гудкайнд
— То кажеш, що знаєш щось, здатне допомогти мені у пошуках Істини.
— Я багато чого знаю, і це відноситься до різних областей Істини.
— Але ти знаєш те, що потрібно мені, щоб відшукати Істину. Те, що привело мене сюди, до тебе.
— Так, знаю.
Все було так, як він і підозрював. Все ще стоячи спиною до неї, він вимовив.
— Назви свою ціну.
— Цю ціну ти платити не захочеш.
Він спробував уявити ціну, яку не захотів би платити.
Річард обернувся. Вона дивилася на нього так, наче він був прозорим. Він не піде без інформації. Зробить все, щоб не піти. Інформація — це життя Келен.
Неважливо, що від нього буде потрібно; він зробить все, щоб врятувати її життя, навіть якщо буде потрібно віддати натомість свою. Він це зробить.
— Назви свою ціну.
— Меч Істини.
Здавалося, світ завмер.
— Що?
— Ти просив назвати ціну моєї відповіді. Ціна — Меч Істини.
Річард застиг, як паралізований.
— Це не може бути серйозно.
Кути її губ злегка скривились.
— І, тим не менш, це так.
Трохи осторонь між дерев Річард бачив Самуеля, який раптово став дуже уважним.
— Що ти хочеш зробити з мечем?
— Ти просив назвати ціну, і я назвала її. Що я зроблю з платою, коли отримаю її — не твоя турбота.
Річард відчув, як по спині між лопаток стікає цівка поту.
— Шота…
Здавалося, він не міг ні поворухнутися, ні заговорити. Це було зовсім не те, чого він очікував.
Шота повернулася, щоб піти.
— Прощай, Річард, це був хороший урок для тебе. Більше не повертайся сюди.
— Постривай!
Шота призупинилася і озирнулася через плече. Хвилі темно-рудого волосся золотилися в сонячному світлі.
— Так чи ні, Річард. Я дала тобі достатньо, але нічого не отримала взамін. Більше я віддавати нічого не хочу. Якщо тобі потрібно щось ще, зволь заплатити. Я не буду повторювати мою пропозицію.
Мить вона пильно дивилася на нього, потім знову зібралася відвернутися. Річард зціпив зуби.
— Гаразд.
Вона зупинилася.
— Значить, ти згоден.
— Так.
Вона повністю обернулася і встала перед ним, чекаючи.
Річард рушив до неї, стягуючи через голову перев'язь. Кара одним стрибком загородила йому дорогу і вчепилась в його зап'ястя.
— Що ж ви робите? — Прогарчала вона. Червона шкіра її костюма ніби палала в західному світі, немов у відповідь на вогонь в її очах.
— Шота щось знає про те що відбувається, — відповів він. — Я повинен дізнатися те, що відомо їй. І я не знаю, що ще можна зробити. У мене немає вибору.
Кара відпустила зап'ястя однієї руки і стиснула пальцями чоло, намагаючись зібратися з думками і заспокоїти почуття. Вона дихала часто і важко.
— Лорд Рал, вам не можна цього робити. Не можна. Ви не здатні ясно мислити. Ви поглинені миттєвим пристрасним бажанням отримати те, що, на вашу думку, є у неї. Чомусь ви вирішили, що повинні отримати це будь-якою ціною. Ви навіть не знаєте, що вона може запропонувати. Адже вона може бути просто сердита за ваш відмову. Можливо, у неї немає нічого, що могло б являти цінність для вас.
— Я повинен дізнатися те, що допоможе мені знайти істину.
— Але немає ніякої гарантії, що ви дізнаєтеся те, що вам потрібно. Лорд Рал, слухайтеся мене. Будьте ж мудрі. Кажу вам — ціна занадто висока.
— Немає занадто високої ціни за життя, особливо за життя Келен. Тим більше якщо цінність — всього лише річ.
— Це не життя Келен ви купуєте. А тільки слово відьми, яка стверджує, що знає щось корисне; відьми, яка хоче помститися вам за те, що ви відкинули її. Ви самі казали, що ніколи не слідували її порадам раніше. Значить і зараз це буде не правильно. Ви втратите свій меч і не отримаєте нічого взамін.
— Кара, я повинен зробити це.
— Лорд Рал, це безумство.
— Ну а що, якщо я і справді божевільний?
— Про що ви?
— Що, якщо ви все рацію, і немає ніякої Келен? Що якщо я збожеволів? Навіть ти вважаєш, що це так. Я повинен дізнатися, що може повідомити Шота. Якщо я помиляюся у всьому, у що вірю, хіба можна дозволити безумцю володіти таким мечем? Якщо ви праві, і я перебуваю у владі марення, що хорошого можу я принести іншим? Що хорошого може принести іншим божевільний? Та й взагалі…
Її очі зволожилися. — Ви не божевільні.
— Ні? Значить ти й справді віриш, що існує жінка по імені Келен, і що я одружений на ній? — Коли вона не відповіла, він вивільнив з її хватки другу руку. — Я так не думаю.
Кара люто обернулася до Шоти, направивши на неї ейдж. — Ти не можеш забрати його меч! Це несправедливо, і ти це розумієш! Ти користуєшся його станом. Ти не маєш права забирати меч!
— Ціна, яку я призначила — всього лише дрібниця… Меч навіть не належить йому, і ніколи не належав.
Шота поманила пальцем Самуеля, який спостерігав за ними з тіні дерев. Він понісся до них зі свого укриття.
Кара встала між Шотою і Річардом. — Меч Істини вручений лорду Ралу Першим Чарівником. У день, коли він був названий Шукачем Істини. Меч належить йому.
— А де, по-твоєму, перший чарівник взяв меч? — Довгим пальцем з яскраво нафарбованими нігтями Шота вказала кудись вниз. — Він узяв його тут. Він прийшов до мене додому і вкрав його. Ось
