Право на кохання - Софія Вітерець

— Добре — промовила, врешті ковтнувши той важкий клубок у горлі, що не давав говорити. — Але давай ти просто будеш Дартеном. Не дворецьким,  не охоронцем, а просто Дартеном.

— Кормеліоном, — посміхнувся він своєю білозубою посмішкою.

— Та байдуже, — лиш відмахнулася. — Хоча... щоб не було проблем, краще все ж називатиму тебе Дартеном, а то не зрозуміють.

— Ну так…

— До речі, стосовно їжі. Я все ще чекаю на виконання тобою даної раніше обіцянки, — посміхнулася та швиденько попрямувала до столу з наїдками, змахнувши переливчастим подолом сукні.

— Ну звісно, — Дартен все одразу зрозумів, промовивши з легким смішком у голосі. — Ех… Від особистого кухаря ніколи не відмовляються.