Сьоме Правило Чарівника, або Стовпи Творіння - Террі Гудкайнд

Можливо, Кловіс думав, що навіть якщо болото і не прикінчить Обі, то існують ще дві смертельні небезпеки, на які можна покластися. Алтея не запрошувала Обі. Кловіс, напевно, подумав, що чаклунка відноситься до непроханих гостей без особливої привітності. У неї була страхітлива репутація.

Але Кловіс не знав, що Обі невразливий.

Тільки одне рятувало Кловіса від люті Обі — Азерітські рівнини. І це була друга смертельна небезпека. Обі застряг в пустельному місці. У нього немає їжі. Вода поруч є, але немає посуду, щоб захопити її з собою. І коня теж немає. Навіть коричневу вовняну куртку, яка була не потрібна на болоті, Обі залишив злодюзі. Перетнути рівнину без їжі і теплого одягу по зимовому холоді — це прикінчить будь-кого. Навіть того, хто зумів пережити болото і візит до Алтеї…

Обі не міг змусити свої ноги зробити хоч крок вперед. Він знав, що якщо спробує відправитися в шлях по рівнинах, то помре. Незважаючи на холод, він відчував, як піт стікає по шиї. Заболіла голова…

Обі обернувся і подивився на болото. У будинку Алтеї повинні бути їжа, одяг, посуд для води. У будинку каліки їжа завжди повинна бути під руками. Чоловіка чаклунки поки що немає і, може, не буде кілька днів. Він повинен був залишити дружині їжу.

Обі потрібен теплий одяг, щоб перетнути холодні рівнини. Алтея сказала, чоловік пішов до палацу. У нього повинен бути теплий одяг, і, цілком можливо, що є запасний. А якщо й ні, Обі може використати ковдри — упакувати в них їжу і використати, як накидки.

Однак залишалася можливість, що чоловік Алтеї вже повернувся додому. У цій частині Азерітських рівнин сліди були відсутні, так що, швидше за все, він підійде до будинку з іншого боку. І виявить тіло дружини… Хоча це Обі не дуже турбувало. Він здатний впоратися з такою перешкодою, як скорботний чоловік. А може, той навіть буде задоволений, що позбувся дратівливої каліки-дружини. Який з неї толк? Чоловік повинен бути радий, що позбувся її. Можливо, він навіть запропонує Обі випити, щоб відсвяткувати таку подію… Втім, Обі не хотів святкувати. Алтея зіграла з ним злий жарт і позбавила задоволення, якого він так довго чекав і яке заслужив після довгої подорожі…

Обі зітхнув. Принаймні, вона тепер постачить його всім, що потрібно, щоб з'явитися в будинок предка.

Але коли він повернеться до Народного Палацу, у нього не буде грошей, якщо тільки він не знайде Кловіса. Обі знав, що це — марна надія. У Кловіса тепер були гроші, і він міг податися в інші місця, щедро витрачаючи багатство, нажите нечесним шляхом. Жалюгідний злодюжка напевно був вже далеко.

А у Обі немає навіть мідного пенні. Як йому бути?.. Він не може повернутися до того злиденного життя, яким він жив разом з матір'ю. Тільки не зараз, коли підтвердилося, що він — Рал, майже принц…

Ні, він не може повернутися до колишнього життя. І не повернеться!..

Киплячи від гніву, Обі кинувся в зарості. Тут рано темніє. У нього немає зайвого часу.

Обі не став торкатися тіла. Він не відчував відрази до мертвих. Навпаки, мертві притягували його. Він провів багато часу поруч з мертвими тілами. Але ця жінка кидала його в дрож. Навіть мертва, вона, здавалося, спостерігала за тим, як він обшукує її будинок, скидаючи одяг і запаси в купу в центрі кімнати.

Було щось страшне в цій жінці, яка розпростерлася на підлозі. Навіть мухи, що дзижчали в кімнаті, не сідали на неї. Латея теж була грізною, але ця жінка зовсім відрізнялася від неї. Алтея зіграла з ним злий жарт і не відповіла на запитання, а він, проробивши таку довгу подорож, заслужив відповіді.

Обі розлютився, подумавши про те, якими нестерпними можуть бути чаклунки. Принаймні, ця забезпечить його всім необхідним, щоб повернутися в будинок предків. У цій жінці було щось дуже й дуже страшне. Вона змогла заглянути в нього, Обі. Латея ніколи не була здатна на таке. Звичайно, вона думала, що бачить його наскрізь, але не бачила. А її сестра дійсно побачила Обі наскрізь.

Вона побачила голос усередині нього.

Обі не був упевнений, що знаходиться в безпеці навіть зараз, коли Алтея мертва. Хоча ці думки були просто грою багатої уяви — адже Обі невразливий. Він не знав жодної людини, якої йому слід було побоюватися.

У спальні він знайшов дві теплі вовняні сорочки. Вони виявилися замалі, але, розірвавши подекуди шви, він зміг їх надіти. Сорочки були досить теплими, щоб захистити його від холоду. Потім до купи речей на підлозі він додав ковдри.

Обі дуже дратувало те, що господар ще не повернувся.

Крім того, йому хотілося відволіктися від тіла чаклунки, яка ніби спостерігала за його роботою. Тому Обі почав будувати плани, як би когось убити, щоб не зійти з розуму. Потрібно відігратися на комусь за все, через що йому довелося пройти. Інакше все це нечесно. Нечесно!..

За вікном майже стемніло. Обі довелося запалити масляну лампу, щоб продовжити пошуки. Йому пощастило, у низенькій шафці він знайшов бурдюк для води. Стоячи на колінах, він рився в старому ганчір'ї, серед потрісканих чашок, зламаних кухонних приладів і запасів воску і гнотів. З дальнього кутка витягнув рулон полотна. Перевірив його на міцність і вирішив, що зможе зробити з нього мішок для речей. Навколо було досить тканини, щоб змайструвати лямки. Приладдя для шиття теж виявилися під рукою, на низько висячій полиці.

Обі зауважив, що всі необхідні жінці речі розташовувалися на полицях нижнього ряду, щоб покалічена чаклунка могла діставати до них.

Невже може існувати чаклунка без магії? Малоймовірно. Вона просто заздрила, бо голос говорив з Обі, а не з нею. Вона явно щось замишляла…

Обидва знав, що знадобиться якийсь час, щоб зібрати речі і зшити мішок для них. Він не повинен йти з дому вночі. Неможливо пробиратися по болоті в темряві. Обі був невразливим,